Пропозиції екологів до Коаліційної угоди

У відкритому доступі є проект Коаліційної Угоди. 

Національну Екологічну Раду України дуже непокоїть, що в цьому документі відсутні будь-які реформи і заходи щодо збалансованого (сталого) розвитку України, охорону довкілля та екологічну безпеку.

Пропоную Вам пропозиції до розділів «Сталий розвиток» та «Реформування природоохоронної галузі» для опрацювання.

Запрошую провести обговорення і внесення пропозицій до проекту Коаліційної Угоди.

З повагою, 

Олександр Чистяков Голова Асоціації рибалок України

Керівник Департаменту водних ресурсів Національної Екологічної Ради України

Реформування природоохоронної галузі

Метою реформування природоохоронної галузі є стабілізація і поліпшення екологічного стану території держави шляхом утвердження національної екологічної політики як інтегрованого фактора соціально-економічного розвитку України для забезпечення переходу до сталого розвитку економіки та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування. 

Основними завданнями реформування природоохоронної галузі є: 

1) досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища, що передбачає: 

·        проведення оцінки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров'я людини; 

·        упровадження системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування; 

·        приведення якості питної води у відповідність з європейськими стандартами; 

2) створення державної системи інформування населення про стан навколишнього природного середовища та заходи щодо його поліпшення, а також відповідної бази геоінформаційних даних; 

3) залучення громадськості до участі у розв'язанні екологічних проблем, проведення постійних консультацій з громадськістю стосовно рішень, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища та активне формування у населення громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища; 

4) підвищення якості повітря та запобігання змінам клімату, що здійснюватиметься шляхом: 

·        технічного переоснащення виробничого комплексу на основі впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів; 

·        оптимізації структури енергетичного сектору економіки на основі використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів вуглецю, у тому числі нарощування обсягів використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії; 

5) підвищення якості поверхневих і підземних вод, що здійснюватиметься шляхом: 

·        підвищення якості води на засадах басейнового та інтегрованого управління водними ресурсами та задоволення потреб населення у високоякісній питній воді; 

·        значного підвищення ефективності виконання комплексних програм з упровадження нових технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві та на транспорті; 

·        зниження рівня забруднення водних ресурсів унаслідок використання мінеральних добрив, синтетичних миючих засобів, нафтопродуктів та хімічних засобів захисту рослин; 

6) забезпечення екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням, що здійснюватиметься шляхом: 

·        переходу на інтегровані дозволи, що видаються за принципом "єдиного вікна", та удосконалення порядку видачі дозволів на викиди і скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів; 

·        удосконалення системи управління відходами з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів; 

·        забезпечення стимулювання виробників до застосування екологічно безпечних ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ролі еколого-економічних інструментів та більш ефективного впровадження принципу "забруднювач та користувач платять повну ціну"; 

·        дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми власності промислових підприємств і об'єктів та під час передачі військових об'єктів у господарське користування. З цією метою забезпечуватиметься проведення екологічного аудиту та державної екологічної експертизи ситуацій, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також на території діючих об'єктів і комплексів; 

·        зменшення обсягів викидів і скидів шкідливих речовин, мінімізації утворення відходів та комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів, у тому числі за рахунок стимулювання виробників до більш інтенсивного впровадження системи надання сервісних послуг замість реалізації готової продукції; 

·        забезпечення екологічно безпечного зберігання та видалення небезпечних відходів, максимально можливої утилізації відходів за рахунок прямого повторного чи альтернативного використання їх ресурсно-цінної складової та безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації; 

·        стимулювання виробників до запровадження системи екологічного менеджменту з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище; 

7) удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом: 

·        введення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки. 

·        розвиток державної системи моніторингу навколишнього природного середовища. 

8) удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, що передбачає: 

·        розв'язання нагальних екологічних проблем у промислово розвинутих регіонах; 

·        проведення класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення банків геоінформаційних даних та карт техногенно-екологічних навантажень; 

9) припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи, що передбачає: 

·        збереження біорізноманіття, подальший розвиток системи його невиснажливого використання і відтворення; 

·        збереження у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ; 

·        створення державної геоінформаційної системи об'єктів 

екомережі. 

4) екологічно стале надрокористування, що передбачає: 

·        створення умов для ефективного, екологічно збалансованого розвитку надрокористування на основі впровадження нових технологій, комплексного використання ресурсів надр, рекультивації територій; 

·        видачу спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх геологічного вивчення та видобування корисних копалин за умови забезпечення повноти розробки родовищ корисних копалин; 

·        удосконалення законодавчого врегулювання порядку використання відвалів видобутку і відходів збагачення та переробки мінеральної сировини як техногенних родовищ корисних копалин. 

Додаток 2



Сталий розвиток








Метою сталого розвитку України є припинення деградації
природних екосистем і забезпечення високого рівня та якості життя нинішнього і
майбутніх поколінь жителів України на основі впровадження нової моделі
економіки на засадах збалансованого природокористування.
Досягнення цієї мети відповідає світоглядним цінностям і культурним традиціям
українського народу, а також міжнародним зобов’язанням України.



Перехід України до сталого
розвитку передбачається здійснити шляхом досягнення визначених цілей. Наведені
нижче цілі визначено на основі аналізу наявних проблем і дисбалансів розвитку
України, а також її міжнародних зобов’язань.



1. Припинення
деградації довкілля та перехід до збалансованого природокористування 



a.    
розвиток
національної екомережі України;



b.   
збереження ландшафтів і біоти, зникаючих видів,
відновлення чисельності та ареалів природних популяцій;



c.     
зменшення обсягів викидів в атмосферу забруднюючих
речовин, скидів у водні об’єкти, обсягів утворення промислових і побутових
відходів шляхом впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій;



d.   
мінімізація та утримування обсягів озоноруйнуючих викидів
і парникових газів на рівні, узгодженому з міжнародними нормами і квотами;



e.     
створення системи комплексного управління відходами на основі
застосування нових технологій утилізації, знешкодження, повторного використання
та безпечного зберігання відходів; 



f.     
впровадження інтегрованого управління водними ресурсами
на основі басейнового принципу;



g.    
планування розвитку гірничодобувної промисловості на
основі довгострокового прогнозування стану мінерально-сировинної бази,
вдосконалення технологій видобування корисних копалин та їх переробки,
створення кадастрів природних ресурсів;



h.    впровадження маловідходних ресурсозберігаючих
технологій видобування та комплексної поглибленої переробки сировини;



i.      
впровадження
в практику лісокористування критеріїв і принципів сталого управління лісами;








2. Формування нової моделі економіки на засадах
невиснажливого відновлювального природокористування



у сфері структурної
перебудови економіки України:



a.    
структурна перебудова національної економіки у напрямі зниження частки
сировинних галузей промисловості, розвитку високотехнологічних виробництв,
активізації інноваційної діяльності;



b.   
доведення
частки відновлюваної енергетики до середньоєвропейського рівня;



c.     
зміна акценту в податковій політиці з оподаткування робочої
сили та доходу на оподаткування ресурсопотоків і забруднення;



d.   
забезпечення
розвитку та впровадження більш чистого виробництва;



в енергетичній сфері:



a.    
раціоналізація
використання наявних енергетичних потужностей з урахуванням прогнозних потреб
територіального розвитку; відмова від будівництва гігантських енергогенеруючих
агрегатів; 



b.   
розроблення
державної програми оптимізації використання ядерної енергії та виведення з
експлуатації енергоблоків атомних електростанцій, які відпрацювали свій термін,
і створення потужностей для переробки та безпечного захоронення їх відходів;



у сфері енергозбереження:



a.    
зменшення
рівня енергоємності виробництва шляхом впровадження енергозберігаючих
технологій; 



b.   
впровадження
ефективних механізмів економії енергії шляхом удосконалення цінової та митної
політики, оподаткування, кредитно-фінансових механізмів, економічного
стимулювання енергозбереження у бюджетній сфері;



c.     
обмеження
монополізму в ресурсному секторі;



в аграрній сфері:



a.    
впровадження
енергоефективних технологій обробітку землі, оптимізація структури посівних
площ і сівозмін, реалізація заходів з підвищення родючості ґрунтів і продуктивності
орних земель;



b.   
розширене
впровадження органічного землеробства;



c.     
забезпечення
контролю якості сільськогосподарської продукції; зміна структури харчування
населення;



у сфері нових технологій:



a.    
активізація
процесів внутрішнього і зовнішнього трансферу наукоємних ресурсо- та
екоефективних технологій;








3. Поліпшення
якості життя населення України



a.    
розроблення
та впровадження стратегії захисту здоров’я людей від впливу негативних чинників
навколишнього середовища з чіткою регламентацією надходження у довкілля речовин
та енергії, шкідливих для здоров’я; 



b.   
розроблення
та впровадження стратегії забезпечення особистісного розвитку людини;
розроблення та проведення медико-соціальних заходів щодо збереження соматичного
і психофізіологічного здоров’я населення, запобігання епідеміям і екологічно
зумовленим захворюванням;



c.     
збереження
та примноження рекреаційних якостей територій курортного призначення, а також
територій для відпочинку і туризму; підтримання такого природно-суспільного
стану, який виключає природні й техногенні надзвичайні ситуації, аварії та
катастрофи з тяжкими соціальними та екологічними наслідками.


















4. Формування суспільної
свідомості, світогляду населення України на засадах сталого розвитку 



a.    
інтеграція
освіти для сталого розвитку у національну систему освіти, підвищення рівня
кваліфікації та перепідготовки державних службовців і кадрів для різних галузей
економіки відповідно до Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку;



b.   
надання
державної підтримки програмам наукових досліджень з оцінки природно-ресурсного
потенціалу України, використання енергії, розроблення та впровадження системи
індикаторів сталого розвитку та методів просторового планування, впливу
чинників довкілля на стан здоров’я населення, а також демографічних тенденцій;



c.     
проведення
фундаментальних наукових досліджень з формування нової ідеології
життєдіяльності українського суспільства, спрямованої на екологізацію
економіки, виробництва, споживання, політики, освіти;



d.    формування світогляду українського народу на
засадах загальнолюдських цінностей, ідей гуманізму та демократії з урахуванням
принципів сталого розвитку;



e.      збереження історичної та культурної спадщини
українського народу, його природної духовності;








5. Формування нормативно-правової
та інституційної бази забезпечення сталого розвитку 



у сфері нормативно-правового
забезпечення:



a.    
розроблення
та впровадження Стратегії сталого розвитку України;



b.   
законодавче
забезпечення переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного
планування розвитку країни, регіонів і населених пунктів (до планування сталого
розвитку) з обов’язковим урахуванням стану демографічної ємності території;



у сфері формування інституційної
бази сталого розвитку:



a.     створення Національної агенції зі сталого
розвитку з повноваженнями щодо стратегічного планування переходу до сталого
розвитку та інтеграції економічної, соціальної та екологічної політики;



b.    створення при Президентові України Громадської
ради зі сталого розвитку з метою вироблення рекомендацій до стратегічних
документів щодо сталого розвитку України;



c.      впровадження системи заохочення муніципальних
програм сталого розвитку;








6. Збереження національних цінностей і традицій
природокористування



a.     відновлення та поширення історично сформованих
в Україні та адаптованих до вимог сьогодення національних цінностей, традицій і
досвіду природокористування як системи цілісних наукових уявлень про землю,
природні ресурси, систему господарювання та природу;



b.   
зміна
моделей споживання на основі традиційних цінностей і способів природокористування
та споживання;








7. Захист
національних інтересів України в процесі глобалізації



a.    
впровадження
системи комплексної оцінки переваг і ризиків для сталого розвитку України під
час підготовки нових зобов’язань міжнародного характеру;



b.   
забезпечення
експорту товарів і послуг, у виробництві яких Україна має конкурентні переваги,
зокрема сільськогосподарської продукції в умовах наростаючої продовольчої кризи;




c.     
активізація
розвитку конкурентоспроможних секторів економіки у міжнародному співробітництві
України;



d.   
європейська
інтеграція України відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво, Порядку денного асоціації Україна-ЄС та інших
нормативних документів з обов’язковим захистом національних інтересів
країни у цьому процесі; 



e.     
участь
України у міжнародному співробітництві щодо ресурсозбереження та
екоефективності, у тому числі реалізації механізмів Кіотського протоколу через
проекти спільного впровадження. 



8. Забезпечення
участі всіх заінтересованих сторін у формуванні та реалізації політики сталого
розвитку



a.     розроблення та впровадження механізмів
партнерства органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу,
науки, освіти і громадських організацій;



b.    удосконалення процедур участі громадськості у
прийнятті рішень на рівні міністерств, відомств, регіональних і місцевих
органів управління щодо програм та проектів розвитку, які можуть мати негативні
соціально-економічні та екологічні наслідки;



c.      встановлення ефективного громадського контролю
за діяльністю владних структур; 



d.    організація постійного діалогу влади,
інститутів громадянського суспільства та бізнесу на найвищому політичному рівні
щодо проблем розвитку України та шляхів їх розв’язання;








9. Формування
та впровадження регіональної політики сталого розвитку



a.    
розроблення
та впровадження регіональної політики, яка забезпечуватиме гармонійне поєднання
загальнонаціональних і регіональних інтересів, регулярний моніторинг її
виконання, а також узгоджуватиметься зі стратегією сталого розвитку України;



b.   
зміцнення
горизонтальних зв’язків між регіонами шляхом виконання спільних
соціально-економічних і екологічних програм та проведення міжрегіональних
природоохоронних заходів.