Навряд чи хтось заперечить тезу про пострадянську ментальну близькість українців та поляків.
Та чому ж одні після виходу з "соцтабору" спромоглись на реальні реформи, а інші від 1991 року лише говорять про реформування та організовують малорезультативні революції "заради реформ"?
Не претендуючи на істину в останній інстанції, хочу поділитись особистими враженнями від польських реалій.