понеділок, 3 листопада 2014 р.

Пропозиції екологів до Коаліційної угоди

У відкритому доступі є проект Коаліційної Угоди. 
Національну Екологічну Раду України дуже непокоїть, що в цьому документі відсутні будь-які реформи і заходи щодо збалансованого (сталого) розвитку України, охорону довкілля та екологічну безпеку.
Пропоную Вам пропозиції до розділів «Сталий розвиток» та «Реформування природоохоронної галузі» для опрацювання.
Запрошую провести обговорення і внесення пропозицій до проекту Коаліційної Угоди.
З повагою, 
Олександр Чистяков Голова Асоціації рибалок України
Керівник Департаменту водних ресурсів Національної Екологічної Ради України

Реформування природоохоронної галузі

Метою реформування природоохоронної галузі є стабілізація і поліпшення екологічного стану території держави шляхом утвердження національної екологічної політики як інтегрованого фактора соціально-економічного розвитку України для забезпечення переходу до сталого розвитку економіки та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування. 



Основними завданнями реформування природоохоронної галузі є: 
1) досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища, що передбачає: 
·        проведення оцінки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров'я людини; 
·        упровадження системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування; 
·        приведення якості питної води у відповідність з європейськими стандартами; 
 
2) створення державної системи інформування населення про стан навколишнього природного середовища та заходи щодо його поліпшення, а також відповідної бази геоінформаційних даних; 
 
3) залучення громадськості до участі у розв'язанні екологічних проблем, проведення постійних консультацій з громадськістю стосовно рішень, спрямованих на поліпшення навколишнього природного середовища та активне формування у населення громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища; 
 
4) підвищення якості повітря та запобігання змінам клімату, що здійснюватиметься шляхом: 
·        технічного переоснащення виробничого комплексу на основі впровадження інноваційних проектів, енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів; 
·        оптимізації структури енергетичного сектору економіки на основі використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів вуглецю, у тому числі нарощування обсягів використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії; 
 
5) підвищення якості поверхневих і підземних вод, що здійснюватиметься шляхом: 
·        підвищення якості води на засадах басейнового та інтегрованого управління водними ресурсами та задоволення потреб населення у високоякісній питній воді; 
·        значного підвищення ефективності виконання комплексних програм з упровадження нових технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві та на транспорті; 
·        зниження рівня забруднення водних ресурсів унаслідок використання мінеральних добрив, синтетичних миючих засобів, нафтопродуктів та хімічних засобів захисту рослин; 
 
6) забезпечення екологічної безпеки, усунення збільшення навантаження на навколишнє природне середовище, зумовленого економічним зростанням, що здійснюватиметься шляхом: 
·        переходу на інтегровані дозволи, що видаються за принципом "єдиного вікна", та удосконалення порядку видачі дозволів на викиди і скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів; 
·        удосконалення системи управління відходами з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів; 
·        забезпечення стимулювання виробників до застосування екологічно безпечних ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ролі еколого-економічних інструментів та більш ефективного впровадження принципу "забруднювач та користувач платять повну ціну"; 
·        дотримання вимог екологічної безпеки під час закриття або зміни форми власності промислових підприємств і об'єктів та під час передачі військових об'єктів у господарське користування. З цією метою забезпечуватиметься проведення екологічного аудиту та державної екологічної експертизи ситуацій, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також на території діючих об'єктів і комплексів; 
·        зменшення обсягів викидів і скидів шкідливих речовин, мінімізації утворення відходів та комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів, у тому числі за рахунок стимулювання виробників до більш інтенсивного впровадження системи надання сервісних послуг замість реалізації готової продукції; 
·        забезпечення екологічно безпечного зберігання та видалення небезпечних відходів, максимально можливої утилізації відходів за рахунок прямого повторного чи альтернативного використання їх ресурсно-цінної складової та безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації; 
·        стимулювання виробників до запровадження системи екологічного менеджменту з метою зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище; 
 
7) удосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом: 
·        введення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки. 
·        розвиток державної системи моніторингу навколишнього природного середовища. 
 
8) удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище, що передбачає: 
·        розв'язання нагальних екологічних проблем у промислово розвинутих регіонах; 
·        проведення класифікації регіонів за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення банків геоінформаційних даних та карт техногенно-екологічних навантажень; 
 
9) припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи, що передбачає: 
·        збереження біорізноманіття, подальший розвиток системи його невиснажливого використання і відтворення; 
·        збереження у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ; 
·        створення державної геоінформаційної системи об'єктів 

екомережі. 
 
4) екологічно стале надрокористування, що передбачає: 
·        створення умов для ефективного, екологічно збалансованого розвитку надрокористування на основі впровадження нових технологій, комплексного використання ресурсів надр, рекультивації територій; 
·        видачу спеціальних дозволів на користування надрами з метою їх геологічного вивчення та видобування корисних копалин за умови забезпечення повноти розробки родовищ корисних копалин; 

·        удосконалення законодавчого врегулювання порядку використання відвалів видобутку і відходів збагачення та переробки мінеральної сировини як техногенних родовищ корисних копалин. 

Додаток 2
Сталий розвиток

Метою сталого розвитку України є припинення деградації природних екосистем і забезпечення високого рівня та якості життя нинішнього і майбутніх поколінь жителів України на основі впровадження нової моделі економіки на засадах збалансованого природокористування. Досягнення цієї мети відповідає світоглядним цінностям і культурним традиціям українського народу, а також міжнародним зобов’язанням України.
Перехід України до сталого розвитку передбачається здійснити шляхом досягнення визначених цілей. Наведені нижче цілі визначено на основі аналізу наявних проблем і дисбалансів розвитку України, а також її міжнародних зобов’язань.
1. Припинення деградації довкілля та перехід до збалансованого природокористування
a.     розвиток національної екомережі України;
b.    збереження ландшафтів і біоти, зникаючих видів, відновлення чисельності та ареалів природних популяцій;
c.      зменшення обсягів викидів в атмосферу забруднюючих речовин, скидів у водні об’єкти, обсягів утворення промислових і побутових відходів шляхом впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій;
d.    мінімізація та утримування обсягів озоноруйнуючих викидів і парникових газів на рівні, узгодженому з міжнародними нормами і квотами;
e.      створення системи комплексного управління відходами на основі застосування нових технологій утилізації, знешкодження, повторного використання та безпечного зберігання відходів;
f.      впровадження інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового принципу;
g.     планування розвитку гірничодобувної промисловості на основі довгострокового прогнозування стану мінерально-сировинної бази, вдосконалення технологій видобування корисних копалин та їх переробки, створення кадастрів природних ресурсів;
h.    впровадження маловідходних ресурсозберігаючих технологій видобування та комплексної поглибленої переробки сировини;
i.       впровадження в практику лісокористування критеріїв і принципів сталого управління лісами;

2. Формування нової моделі економіки на засадах невиснажливого відновлювального природокористування
у сфері структурної перебудови економіки України:
a.     структурна перебудова національної економіки у напрямі зниження частки сировинних галузей промисловості, розвитку високотехнологічних виробництв, активізації інноваційної діяльності;
b.    доведення частки відновлюваної енергетики до середньоєвропейського рівня;
c.      зміна акценту в податковій політиці з оподаткування робочої сили та доходу на оподаткування ресурсопотоків і забруднення;
d.    забезпечення розвитку та впровадження більш чистого виробництва;
в енергетичній сфері:
a.     раціоналізація використання наявних енергетичних потужностей з урахуванням прогнозних потреб територіального розвитку; відмова від будівництва гігантських енергогенеруючих агрегатів;
b.    розроблення державної програми оптимізації використання ядерної енергії та виведення з експлуатації енергоблоків атомних електростанцій, які відпрацювали свій термін, і створення потужностей для переробки та безпечного захоронення їх відходів;
у сфері енергозбереження:
a.     зменшення рівня енергоємності виробництва шляхом впровадження енергозберігаючих технологій;
b.    впровадження ефективних механізмів економії енергії шляхом удосконалення цінової та митної політики, оподаткування, кредитно-фінансових механізмів, економічного стимулювання енергозбереження у бюджетній сфері;
c.      обмеження монополізму в ресурсному секторі;
в аграрній сфері:
a.     впровадження енергоефективних технологій обробітку землі, оптимізація структури посівних площ і сівозмін, реалізація заходів з підвищення родючості ґрунтів і продуктивності орних земель;
b.    розширене впровадження органічного землеробства;
c.      забезпечення контролю якості сільськогосподарської продукції; зміна структури харчування населення;
у сфері нових технологій:
a.     активізація процесів внутрішнього і зовнішнього трансферу наукоємних ресурсо- та екоефективних технологій;

3. Поліпшення якості життя населення України
a.     розроблення та впровадження стратегії захисту здоров’я людей від впливу негативних чинників навколишнього середовища з чіткою регламентацією надходження у довкілля речовин та енергії, шкідливих для здоров’я;
b.    розроблення та впровадження стратегії забезпечення особистісного розвитку людини; розроблення та проведення медико-соціальних заходів щодо збереження соматичного і психофізіологічного здоров’я населення, запобігання епідеміям і екологічно зумовленим захворюванням;
c.      збереження та примноження рекреаційних якостей територій курортного призначення, а також територій для відпочинку і туризму; підтримання такого природно-суспільного стану, який виключає природні й техногенні надзвичайні ситуації, аварії та катастрофи з тяжкими соціальними та екологічними наслідками.



4. Формування суспільної свідомості, світогляду населення України на засадах сталого розвитку
a.     інтеграція освіти для сталого розвитку у національну систему освіти, підвищення рівня кваліфікації та перепідготовки державних службовців і кадрів для різних галузей економіки відповідно до Стратегії ЄЕК ООН освіти для сталого розвитку;
b.    надання державної підтримки програмам наукових досліджень з оцінки природно-ресурсного потенціалу України, використання енергії, розроблення та впровадження системи індикаторів сталого розвитку та методів просторового планування, впливу чинників довкілля на стан здоров’я населення, а також демографічних тенденцій;
c.      проведення фундаментальних наукових досліджень з формування нової ідеології життєдіяльності українського суспільства, спрямованої на екологізацію економіки, виробництва, споживання, політики, освіти;
d.    формування світогляду українського народу на засадах загальнолюдських цінностей, ідей гуманізму та демократії з урахуванням принципів сталого розвитку;
e.      збереження історичної та культурної спадщини українського народу, його природної духовності;

5. Формування нормативно-правової та інституційної бази забезпечення сталого розвитку
у сфері нормативно-правового забезпечення:
a.     розроблення та впровадження Стратегії сталого розвитку України;
b.    законодавче забезпечення переходу від соціально-економічного планування до еколого-соціально-економічного планування розвитку країни, регіонів і населених пунктів (до планування сталого розвитку) з обов’язковим урахуванням стану демографічної ємності території;
у сфері формування інституційної бази сталого розвитку:
a.     створення Національної агенції зі сталого розвитку з повноваженнями щодо стратегічного планування переходу до сталого розвитку та інтеграції економічної, соціальної та екологічної політики;
b.    створення при Президентові України Громадської ради зі сталого розвитку з метою вироблення рекомендацій до стратегічних документів щодо сталого розвитку України;
c.      впровадження системи заохочення муніципальних програм сталого розвитку;

6. Збереження національних цінностей і традицій природокористування
a.     відновлення та поширення історично сформованих в Україні та адаптованих до вимог сьогодення національних цінностей, традицій і досвіду природокористування як системи цілісних наукових уявлень про землю, природні ресурси, систему господарювання та природу;
b.    зміна моделей споживання на основі традиційних цінностей і способів природокористування та споживання;

7. Захист національних інтересів України в процесі глобалізації
a.     впровадження системи комплексної оцінки переваг і ризиків для сталого розвитку України під час підготовки нових зобов’язань міжнародного характеру;
b.    забезпечення експорту товарів і послуг, у виробництві яких Україна має конкурентні переваги, зокрема сільськогосподарської продукції в умовах наростаючої продовольчої кризи;
c.      активізація розвитку конкурентоспроможних секторів економіки у міжнародному співробітництві України;
d.    європейська інтеграція України відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво, Порядку денного асоціації Україна-ЄС та інших нормативних документів з обов’язковим захистом національних інтересів країни у цьому процесі;
e.      участь України у міжнародному співробітництві щодо ресурсозбереження та екоефективності, у тому числі реалізації механізмів Кіотського протоколу через проекти спільного впровадження.
8. Забезпечення участі всіх заінтересованих сторін у формуванні та реалізації політики сталого розвитку
a.     розроблення та впровадження механізмів партнерства органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бізнесу, науки, освіти і громадських організацій;
b.    удосконалення процедур участі громадськості у прийнятті рішень на рівні міністерств, відомств, регіональних і місцевих органів управління щодо програм та проектів розвитку, які можуть мати негативні соціально-економічні та екологічні наслідки;
c.      встановлення ефективного громадського контролю за діяльністю владних структур;
d.    організація постійного діалогу влади, інститутів громадянського суспільства та бізнесу на найвищому політичному рівні щодо проблем розвитку України та шляхів їх розв’язання;

9. Формування та впровадження регіональної політики сталого розвитку
a.     розроблення та впровадження регіональної політики, яка забезпечуватиме гармонійне поєднання загальнонаціональних і регіональних інтересів, регулярний моніторинг її виконання, а також узгоджуватиметься зі стратегією сталого розвитку України;
b.    зміцнення горизонтальних зв’язків між регіонами шляхом виконання спільних соціально-економічних і екологічних програм та проведення міжрегіональних природоохоронних заходів.



Немає коментарів:

Дописати коментар