пʼятницю, 25 січня 2019 р.

Альберт Самцов про жізнь і боль

Альберт Самцов - надзвичайно популярний останнім часом митець і широковідома людина дав  днями інтерв`ю виданню #марновини. Як стверджує він сам:"Ізвєсность вона така, я привик. ну а шо, робота в мене така. Насолоджуйтеся". Ми не могли відмовити у задоволенні своїм читачам і повністю передруковуємо унікальний філософський текст. 

«Сьогодні на питання ученого кота відповідає митець, майстер слова, кандидат в майстри спорту з синхронного перекидання гранчаків поет Альбєрт Самцов: 

- Пане Самцов, під яким кутом ви дивитесь на гендерне питання? Гострим, тупим, дев'яносто градусів?
- Якщо бути чесним, а я саме з тих митців, які «за» відкритість, то я скажу: гендерне питання з 13 років стоїть у мене руба. Тоєсть, стояло. Ну воно і зараз іноді стоїть. Але суть не в тому. Життя змінюється, ми змінюємося. От нещодавно в мене з’явилася жінка, Орися. Ми в метро познайомилися, да. Так от вона змусила мене подивитися на гендерне питання під тупим кутом.
- Як ви гадаєте, чи актуальна сьогодні поезія, чи не минули її часи, як часи рєпи, партсабранія і риб'ячого жиру ложками? 
- Канєшно поезія актуальна, отвічаю. Ви подивіться, в якому світі ми живемо? Поезія всюди! От вам приклад: йду я ниньки до вас на інтерв`ю по вулиці Деревянко, повернув голову праворуч - там кафе, а на ньому стіх написано: «Свіжа в нас бараніна всігда, загляніть, панянки й господа!». Хіба не прекрасно? Поезія перейшла на новий рівень. Без неї даже сучасна реклама неможлива. Або от. Вийшов я ввечері на кіосках потусить, шоб матеріалу свіженького для свого роману назбирать, а там поблизу на зупинці, дивлюся, написано: «Саша мьорзнєт. Іді к нєй. Грей Сашу. Сашу Грей». Хіба це не прекрасно? Це поезія справжньої любові, відвертість вулиць та оголеність нашого покоління. Тому, канєшно, актуальна. За нею майбутнє. Ну і про риб’ячий жир я з вами не згоден. Ми на ньому виросли. Умні, красіві, талантліві. Чого зараз дітям його не дають? Того шо раніше нормально було. Не то шо січас. Но січас тоже очєнь лучше. Із-за того шо партсобранія відмінили. 
- Чи потрібно митцеві оцейво усе? 
- Ну, дивне питання. Мені оцейво завжди потрібно, бо я завдяки ньому живу, творю, пишу кров’ю серця та відчуваю глибину світу копчіком душі. Я взагалі коли наодинці займаюся мистецтвом, то нічого не редагую, ніколи. Це моя принципова позиція. Я залишаю свої мистецькі роботи незайманими, бо це ж янголи шлють мені оцейво, яке помагає мені творить. А хто я такий, шоб не випить, ой, ні, не те... хотів сказать: хто я такий, щоб осквєрнять оцейво? Не кожен може робить мистецтво. Не кожному дано оцейво. Тому воно потрібне. От і вам, очевидно, теж, бо ви мене сьогодні на інтерв`ю запросили. Мене - Альбєрта Самцова, митця. А митець - це від слова мистецтво. А не когось іншого. От. Ну, ви поняли». 

Фото: Veronika Kolomiets

Немає коментарів:

Дописати коментар