Архиєпископ Ігор:«Хто не з нами–той проти нас»

Архиєпископ Ігор Ісіченко: «Хто не з нами – той проти нас»: Євангеліє від Луки наводить такий епізод: апостол Іоан розповідає Спасителеві про людину, яка вигонила бісів Христовим іменем. Це обурило апостолів, і вони намагалися зупинити екзорциста. Та Ісус відповів: «Не зупиняйте його, бо той, хто не проти вас — той за вас» (Лк. 9:50).

«Хто не проти вас – той за вас». Христос навчає цінувати однодумців, шанобливо й бережно ставитися до них, нехай там вони собі перебувають поза колом твоїх друзів, поза твоєю організаційною структурою та різняться від тебе своїм світоглядом, звичаями, риторикою. Христос проголошує головну засаду християнської солідарности.

Диявол послідовний і винахідливий у спотворюванні Христового навчання. ХХ століття залишило в свідомості поколінь, вихованих авторитарним режимом, іншу, альтернативну доктрину: «Хто не з нами – той проти нас». Вона ділить увесь світ на «своїх» і «чужих». «Чужими» ж виявляються всі, хто зважується відійти хоч на крок убік від догматизованого соціяльного вчення, хто полемізує з авторитетами, хто ставить під сумнів двополюсність суспільного середовища. 

Чи тільки комуністи керувалися цією доктриною? Якби ж то! Большевицький фанатизм виріс із багатовікового досвіду авторитаризму, сполученого з фанатизмом релігійним. Недарма ж Микола Бердяєв вважав московський православний месіянізм з наскрізною ідеєю «Москви – третього Риму» попередником большевицької ідеології.

Давно очікуване очищення наших міст від комуністичної символіки навряд чи здатне звільнити людську свідомість від стійких вірусів авторитаризму. Є реґіони, де вже давно немає ані пам’ятників Леніну, ні вулиць його імени, але ленінський стиль мислення продовжує панувати в ставленні до ближнього. Принаймні в деяких середовищах. Релігійна риторика лише приховує там зневагу до гідности співвітчизника, котрий зважується на власну думку, на неординарний пошук шляхів здійснення Христового заповіту «щоб усі були одно» (Ін. 17:20). Де й беруться квітчасті епітети на його адресу! І онуки силоміць переведених Сталіним на православ’я галичан з апломбом навчають споконвіку православних слобожан і полтавців, як треба ставитися до інших конфесій та екуменічних ініціятив. Можливо, православ’я видається їм якоюсь новою релігією, де замість євангельського «хто не проти вас – той за вас» лунає по-сталінському безкомпромісне: «хто не з нами – той проти нас»?