про Тимошенко в Тернополі

Avis Wind 13 листопад о 23:05 · До Тернополя приїхала Тимошенко. До Тернополя часто приїжджають гості, тому для мене це не дивина. Приїхала, то й що? Релігія?

По своєму політичному маршруту вона спершу заїхала в Зарваницю. Теж нічого захоплюючого в цьому не бачу. Але ж треба такого, преса про її побожність повідомляє. Зарваницю відвідують за рік мільйони людей, політики, відомі, маловідомі, зовсім невідомі (з нас кожен в душі політик). На те й святе місце, щоб там відчути благодать. Серед моїх знайомих, друзів не пригадую когось, щоб у Зарваниці не побували. І коли б про кожного у пресі написали, телеканали відзняли сюжет, то це було би дуже довго і нудно. А от коли Тимошенко в Зарваниці, значить, гріх, про це не написати. Ну як написати? Джинса! Бо хто ж задарма пише про Юлю Тимошенко?

По виду діяльності я теж журналіст. І, думаю, що не найшлись би причини, аби хтось заборонив мені потрапити на пресуху до Юлі в Тернополі. Знав завчасу, що пресуха буде. Я не хотів іти. Просто не хотів. Уже багато років я не в захваті від цього політика. Хочете вірте, хочете ні, у Києві під час Помаранчевої Революції Майдан кричав «Юля! Юля!», а я мовчав. До речі, не один я мовчав. Щось уже тоді, коли було мені 21, в ній не подобалося. Не люблю галасливих.
Юля сьогодні на пресусі сказала, що до Тернополя через погані дороги важко добратися. Добре, що я не пішов, бо лише цим вона мене розізлила. Я не хвалю, що цього року зробили хороші дороги навколо міста. Просто не люблю, коли гості, переступивши поріг, відразу ображають мені рідний дім. Що вона ще там на пресусі говорила, які акценти про зубожіння та злочинну владу розставляла, дивитись не хотів. Який зміст її слухати, коли не сприймаю? Мені подобаються прагматичні люди: сказав – зробив; не сказав – все одно зробив; чи не зробив – і пояснив більш-менш зрозуміло, що стало вагомою причиною незробленого. А вона лише каже, каже, каже, новий курс, плагіат, популізм, злочинна влада, замовні журналісти. Пам’ятаю, як сказала наприкінці 2008-го затягнути на поясі ремені. Мені тоді її бютівці районного рівня чуть би зашморг не затягнули. Навіть Миколенко давив… Ну, це окрема історія. А зараз про Юлю в Тернополі.

Йду сьогодні через Топільче. Чую, здалеку якась жінка кричить в мікрофон. Пішов на голос, дійшов до Березілю. Дивлюся, на сходах якісь пацики в капюшонах, штук 30. Сумнівного типу хлопці – так виглядають завезені на мітинги за гроші. По зовнішності ці пацики Ляшка від Зеленського не відрізнять, але тримають кілька плакатів проти Тимошенко. Розуміються видно, хто вона така. За ними спостерігають поліцейські. Як-не-як особа вищого рангу виступає.

А світла в Палаці Культури повно, в середині людно. Думаю, подивлюся, що там робиться. Побачив кілька знайомих, поговорив. Хлопці були з бейджиками партії Батьківщини, але поговорили. Були інші прихильники Юлі, ох дуже-дуже давні мої знайомі. Поздоровкались. Кажуть до мене: заходь в зал навіть без запрошення. До речі, в Березіль на зустріч привезли людей по запрошеннях. Я тим давнім знайомим сказав, що не сприймаю Тимошенко. Як тільки це озвучив, вони відразу від мене відвернулися. Ну як? Щойно ж говорили? Раді одне одного бачити. Але ж тільки дав зрозуміти своє ставлення до їхнього лідера, вони вже мене не бачили, хоч я стояв поруч.

По виступу та й по часу (сьома година) зрозумів, що йде до кінця. Почали люди виходити, наче після Служби Божої. Усі такі намолені, стиха говорять, щоб не перебити відлуння 15-ть хвилин тому сказаного від Юлі. Отак проводячи їх очима, зробив для себе висновок: Тимошенко - це не політик, це релігія.

Найбільш образливо якраз було те, що скажи прихильнику Юлі, що ти її не сприймаєш, він від тебе відвернеться. Але ж знайомі до того 25-ть років, може більше. Мені ж по суті байдуже, до якої партії знайомий належить, бо оцінюю знайомство не по політичних вподобаннях, а просто людину з її людськими якостями. Але, що ти зробиш, коли вона «умна» доводить знайомих до фанатизму? Відвернуться, підуть, навіть тоді, коли все життя здоровкаєшся з ними за руку.

Фото з інтернету