Чергова порція пропаганди

Недавно на каналі НТВ вийшов новий фільм стосовно війни на сході України — «Військовий кореспондент» (Военный корреспондент). Знімала фільм маловідома кінокомпанія «Бумеранг» за підтримки компанії «Централ Партнершип», що з лютого 2014 року входить в холдинг «Газпром Медіа Холдинг».

Пропаганда з новин перекидається на кінематограф. От, зокрема окрім цього фільму в неділю на тому ж НТВ буде транслюватися фільм «Русский характер», котрий розповідатиме про «звірства бендеровців» в Криму 2013 року.

Але зараз спробуємо розібрати трохи фільм. Побудований правильний за всіма канонами пропаганди. Головний герой відомий «незалежний» американський журналіст, котрий «не вірить нікому окрім фактів» і «факти його найкращі друзі». На початку йде пряма мова від якогось посадовця на вигаданому телеканалі WOX NEWS «Я говорил с господином Порошенко, и вертье моему слову, этот парень любит свободу». Більше реальних прізвищ українських політиків не названо, було ще раз згадано посада президент, є ще штаб якогось Сосновського.

Далі йде репортаж зі згорівшого будинку Профспілок в Одесі. Ведучі новин весь час посилаються на повідомлення від якихось їхніх друзів з Києва, котрі одразу піддає критиці і сумнівам «чесний» кореспондент зі своїми фактами.

Далі йде відео з проукраїнського мітингу, де молодики в балаклавах та синьо-жовтими прапорами кричать «Слава УкраИне», потім головний дає команду російською мовою і 22 річна дівчинка Даша (котра є ще однією героїнею фільму) чиатає промову українською, про те що «російської нації не існує та москаляку на гіляку». Хоча, потім Даша спокійно спілкується з кореспондентом російською на мАсковськім акценті. Про Дашу ще слід розказати декілька слів. Даша вважає що в нацизмі нічого поганого і в третьому рейсі було багато хорошого, носить в’язану шапку з черепами і завжди залишається з проукраїнськими військами, хоча як би її не ображали, заставляли співати пісні, носити холодну горілку. Вона тут персонаж, котрий заплутався, піддається чарам американського кореспондента, віддається йому, але потім все таки залишається на своїх позиціях.

Далі в фільмі проносяться всі повідомлення з боку російськи чи терористичних джерел:

• Бомбардування українськими військовими лагерю біженців в ростовській області
• Обстріл мирних цілей на території луганської області
• Фосфорні бомби над  Луганськом і вбивство російських журналістів
• Збиття малазійського боїнгу

І у всьому цьому намагається розібратися, наш «чесний кореспондент», він йде наперикір, спочатку керівництву американського WOX NEWS, котра його не слухає, а потім вже і Arab TV.

Українські військові тут подається в двох іпостасях. Одні, це регулярні війська, котрі не хочуть воювати і слухати команди з Києва, та й здаються в полон при будь якій нагоді. Другі, це добровольчі батальйони, котрі їдять сало п’ють горілку і знущаються зі всіх. Підпорядковуються всі добровольчі батальйони Яростному (прототипом якого є Ярош), котрий ходить з нашивкою батальйону «Азов», але загалом він показаний няшкою, як не дивно.

Сепаратисти показані виключно місцевими людьми, котрі боряться за своє. Так в пункті запису добровольців, можна побачити і «дєди воєвалі», котрий з медалями на піджаку чекає видачу свого автомата. Майор, головний в них, насправді колишній шахтар, котрий «добывал уголь вот этими руками», і ніколи не служив в армії, просто має такий позивний. Ніколи не знав, щоб для того щоб збити боїнг потрібні БУКи, а в них такого ж немає.

Їм допомагають добровольці з Росії, зокрема з Чечні, один з них говорить, що  «воюють не з Києвом, а з Америкою», котра це все і мутить.

Ще можна звернути на стінгазету в палатці Яростного, котру малюють його бійці, там внизу такий от «жарт»  «В Луганську погода погана — вночі “Град”, вранці очікується “Ураган”», ну і знизу знову ж таки «москаляку на гіляку»

Фільм закінчується тим, що все таки кореспонденту Метью вдається прорватися брехнею на Arab TV і він в прямому ефірі викриває «звірства києвської хунти та американсько-рептилоїдного закулісся», Його викидають з ефіру, кадр змінюється він сидить на лавці на березі моря з сином і той повідомляє що його відео набрало більше 4 мільйонів переглядів на його блозі. Реальний фільм за 10 днів на ютюбі встигли переглянути 85 тисяч людей, загальний час перегляду 3 роки, тобто десь в середньому кожен передивився 20 хвилин цього «фільму».

Висновки? Гідра пропаганди, пускає свої щупальця і в інші сфери. Навіть таке бездарне кіно є досить ефективним методом нагадати і перекрутити ті факти, про які вже немає достатньо інформаційних приводів, щоб говорити в новинах.

Централ Патрнершип, досить велика компанія, що продукує і продає в Україну багато шлаку щороку, має отримати санкції від #мінстець, він ж має щось робити. Ну і наприкінець актори та режисери цього кіно:

Автор сценария: Николай Андреев.
Режиссер: Павел Игнатов.
Оператор: Юрий Любшин.
Композитор: Сергей Скрипников.
В ролях: Вольфганг Черни, Ольга Виниченко, Али Алиев, Антон Ерёмин, Ян Цапник, Максим Щёголев и др.

Джерело