В українських парламентарів є погана традиція – змінювати виборче законодавство перед кожними виборами. Так сталось і цього разу. За півтора місяця до початку виборчої кампанії до місцевих рад було змінено закон. Ключова новація – зміна виборчої системи, за якою обираються депутати місцевих рад.
Тому виборцям слід бути дуже уважними при голосуванні.
Ось шість негативних новацій – відмінностей від попереднього закону.
Перша відмінність:
Всі кандидати в депутати до міських, районних та обласних рад можуть балотуватися лише від політичних партій. Самовисування чи балотування від незалежних, позапартійних платформ неможливе. Тому навіть ті молоді політики, які були поза партіями, мусили долучатися до певних партійних команд.
Друга відмінність:
На виборах у міську, районну та обласну ради вже не має мажоритарних округів. Це означає, що виборці вже не будуть обирати депутата від свого округу. А кандидати від партій, які закріплені за певним територіальним округом насправді будуть представляти партію, а не округ. Крім того, можливі ситуації коли депутатами будуть обрані 2-3 кандидати, що балотуються в одному окрузі, і водночас, не буде жодного депутата з інших округів.
Третя відмінність:
У виборчому бюлетені з виборів депутатів міських, районних чи обласних рад, який отримають виборці в день голосування, вони побачать перелік політичних партій, які беруть участь у виборах. Також обов’язково у бюлетені буде ім’я кандидата – першого номера у виборчому списку партії. Натомість ,ім’я кандидата, який закріплений за певним округом буде не у всіх партіях та не у всіх округах, що однак ніяк не впливатиме на результати виборів.
Четверта відмінність:
Виборці змушені будуть голосувати водночас і за партію, і за кандидата закріпленого за округом. Тому що у бюлетені буде лише одна клітинка для голосування виборців. Таким чином виборці позбавлені можливості вибирати окремо партію та кандидата. По факту це є пропорційна виборча система.
П’ята відмінність:
Для того, щоб кандидат якого ви підтримуєте: політик, якому довіряєте, активіст, якого підтримуєте чи сусід, якого поважаєте, був обраний депутатом місцевої ради потрібно, щоб за нього проголосували не лише в конкретному окрузі, де він включений до бюлетеня, а й щоб підтримали його партію, з якою він балотується, в усіх інших округах. Адже згідно нового закону лише ті партії, які по місту, району, області, заручяться підтримкою 5 і більше відсотків голосів виборців, можуть претендувати на депутатські мандати.
Шоста відмінність:
Депутатом місцевої ради стане не обов’язково той кандидат, який здобуде найбільшу кількість голосів у певному територіальному окрузі. Щоб певний кандидат став депутатом крім 5% для партії, він повинен ще здобути більше відсотків голосів ніж інші його колеги по цьому ж виборчому списку.
Така складна і незрозуміла виборча система була скопійована із російської моделі. Ключове завдання, яке ставили собі при цьому парламентські партії – не дати можливість новим політичним силам потрапити у місцеві ради.
Але ми не боїмося цих перешкод!
Громадські активісти, що вийшли з Майдану, не захотіли йти під прапори старих партій, які з року в рік обманювали виборців. Саме тому вони об’єдналися на базі нової громадсько-політичної платформи і йдуть на вибори як команда «Громадського руху «Народний контроль».
Але щоб ці нові політики пройшли у місцеві ради – потрібно, щоб чим побільше виборців їх підтримали, тобто проголосували за їх політичну силу. Лише тоді вони отримають шанс змінити цю прогнилу систему із середини.
Немає коментарів:
Дописати коментар