Рідко пишу про українське кіно. З різних причин. Але тут таке діло. Кажуть, що 2 мільйони доларів пішло. Словом, сходили ми на фільм «Поліна і таємниця кіностудії» і дико офігєлі. Значить, так...
Починається все з того, що дівчина, років десяти, чує чиїсь голоси у спальні перед сном. (Ок, буває. Нормальний початок фільму, хз, може, вона Омен). Далі швидко з’являється її мама, яка розповідає про те, що прийшов час їй все дізнатися.
І - інтрига.
Потім починається розповідь мами, яку звати Поліна, яка і є головною героїнею. У дитинстві вона жила у великому будинку з тіткою та двоюрідним братом. За всіма канонами жанру сімейка ця була намаханою і знущалася з малої.
Тітка, чимось схожа на відьму зі «101 долматинця», любила котів. І тому до неі часто приходоли її подруги зі своїми котами, які чомусь боялися Поліни, тому її закривали саму в кімнаті. Тітка ходила з довгою цигаркою, в якійсь дешевій сукні і в чорній норковій шубі. У неї було біле волосся, пасмо якого в одному з епізодів залізло їй до рота і викликало нестерпне бажання підійти до екрану і його звідти витягти. Син в неї був типовим чмошником на ім‘я чи то Дейл чи то Деніел. (Між іншим, фільм украінський, краєвиди Києва, але імена якісь неясно чиї) Короче, був він гидким персонажем з намальованими червоними прищами та жовтими зубами. Він чи то кульгав, чи то просто горбатився. Кожен раз вів себе по-різному, тому так і не ясно було, чи то він просто дібіл, чи то режисер перестарався, коли хотів з нього зліпити монстра, але щось пішло не так.
Тітка, чимось схожа на відьму зі «101 долматинця», любила котів. І тому до неі часто приходоли її подруги зі своїми котами, які чомусь боялися Поліни, тому її закривали саму в кімнаті. Тітка ходила з довгою цигаркою, в якійсь дешевій сукні і в чорній норковій шубі. У неї було біле волосся, пасмо якого в одному з епізодів залізло їй до рота і викликало нестерпне бажання підійти до екрану і його звідти витягти. Син в неї був типовим чмошником на ім‘я чи то Дейл чи то Деніел. (Між іншим, фільм украінський, краєвиди Києва, але імена якісь неясно чиї) Короче, був він гидким персонажем з намальованими червоними прищами та жовтими зубами. Він чи то кульгав, чи то просто горбатився. Кожен раз вів себе по-різному, тому так і не ясно було, чи то він просто дібіл, чи то режисер перестарався, коли хотів з нього зліпити монстра, але щось пішло не так.
І от ці двоє не давали життя бідній дитині. Але тут вона почула чиїсь голоси в гаражі. Пішла туди і знайшла якусь коробку з будильником і фрагментом старої фотки. Голос їй наказав іти в кіностудію і скласти всі пазли фотографії, в якій буде розгадка її буття. Далі одразу глядач бачить якусь тюрму, звідки випускають бородатого мужика. Його звинувачують у підпалі кіностудії та загибелі власної дружини і сина. (Поворот, я вам скажу ще той) І ось цей ніби мудак, але потім виявиться ні, виходить на волю і йде теж на кіностудію.
І тут, друзі, починається найцікавіше.
До дівчини являється голограмма Жана Рено. Блядь, того самого, що з мого улюбленого Леона Кілера.
(Неясно, нафіга він на цей треш погодився, але ладно, хоч щось приємне). Леон, чи фіг його знає як його в цьому фільмі звати, каже, що в світі кіно відбулися дуже нехороші зміни і лише вона, тобто Поліна, зі своїм даром може все це виправити. І тепер має подорожувати зіпсованими кінострічками.
Перший фільм, в який вона потрапляє, - про війну. Порожнє місто, протитанкові іжаки розставлені просто для краси кадру, напіврозбитий бетер. Це фільм про героїчного Сашка, який всіх рятує на війні. Отак і називається. Кого, блядь, він рятує і від кого і причому тут шо, неясно. Далі в кадрі з`являється танк з надписом CNC. (Do you know what does it mean?)
Троє чуваків в танку якісь дуже веселі і женуться за тринадцятирічним Сашком, який ховається у підбитому бетері. Далі цей Сашко, який типу був героєм і всіх рятував, вибігає їм на зустріч із... сука, ви не повірите, білим туалетним папером. Ще раз. Білим, таким ніжним і м’яким туалетним папером, Карл! На Сашкові шапка танкіста і просто військова форма. Ці чуваки неясно якої армії ржуть і беруть малого в полон. Поліна кричить, що вона його врятує і дістає звідкись мегафон, де включається пісня Олега, блядь, Вінника: «Це найкращий день мого життя, і назад не треба вороття»
Зі словами щось типу: «музика вирішує все», - Поліна якимось макаром рятує Сашка з полону, а поганці неясно якої армії підриваються самі на міні. (Навіть не питайте, звідки та міна там взялася. Піздєц, бойовик у них вийшов)
Сашко їй каже, що тепер їм треба знайти хлопця танцюриста і врятувати ще один фільм. Ок. Штош.
Поліна потрапляє в музичну школу. Зла вчителька пані Могула чи Моргула (неясно, де вони ті імена вигадували) садить у клітку всіх дітей, які погано грають на піаніно. Але перед тим чомусь одягає їм на голови шапки зайців. Уявіть, отака собі клітка прям посеред класу і там двоє дівчат в цих ідіотських ніфіга не смішних шапках зайців. Все це знущання тривало б довго, якби Поліна не сказала, що так не можна. Ататата. І тут до піаніно підходить якийсь хлопець і починає красиво щось грати. Пані Могула злиться, заходить директор школи і садить її в клітку, а дітей натомість звідти випускає. Хлопець, який красиво грав на піаніно каже такий: «А я взагалі-то танцюрист» (ану, давай, малий, жгі) Він знімає з себе шкільну форму, а там... тадам! Якийсь блискучий жовтий комбінезон з пайетками. «А зараз, - каже він, я тобі станцюю традиційний єгипетський танець». (Шок. Який нахрін, єгипетський традиційний танець?!) Але він нєумолім і реально починає танцювати щось схоже на рухи аніматорів з готелів Єгипту. Після всього цього піздєца, вони вже утрьох з Сашком потрапляють в інший фільм.
Там дівчинка боксерка з прекрасним ім’ям Евніка б’є мішок. І розповідає про те, що тут у них завівся якийсь бандіт, нехороша людина і все таке, на ім‘я... увага! Голіаф!(WTF? Што? Який, блядь, Голіаф?!)
І тут він розвертається і ми бачимо Василя Вірастюка - в боксерських шортах з надписом «Goliath». Але його герой глухонімий і не може нічого путнього пояснити, як він тут опинився. (Та це неважливо, зрештою, на фоні загального трешу) І тут починається боксерський бій. Дівчинка виходить на ринг із Вірастюком. Той, значить, стає такий на коліна, ну, щоб бути однаковим на зріст. Мала його нокаутом долає. Ура! І тут поворот. Поліна каже, що він їм, виявляється був потрібен живий і у свідомості (блядь, а де ви раніше всі були?), тому треба везти його терміново в найближчу лікарню. Всі вже вчотирьох (Сашко танкіст, хлопець в египетському комбінезоні, боксерка Евніка та Поліна) вантажать його на тачку і везуть кудись. Виявляється, що лікарні звичайної поруч немає, тож, вони потрапляють в психіатричну. Де люди в спальних піжамах ходять по коридору як у фільмі «walking dad». Головний лікар на візочку, а позаду нього сексуальні медсестри із зачісками «бантик», як у медсестри Кін Кізі в його «Пролітаючи над гніздом зозулі». Всі вони женуться за дітьми, які роблять диво укол Голіафу і той приходить до тями. Злий лікар на візочку хоче вбити хлопчину єгиптянина за допомогою червоного апарату для електро шоку, але зась.
Сука, і це ще не все. Потім всі діти та Вірастюк потрапляють в якусь лабораторію. Нахріна вони туди пішли неясно, але там ми бачимо, що боксерка Евніка стала чайником. Фарфоровим, блядь, чайником з рожевими квітами, да. Потім з‘являється алхімік, який чи то чокнутий, чи то не виспався після бодуна. Короче, він випадково ще когось перетворює на жабу зі словами: «Може, він колись нею був і тепер просто повернувся у своє тіло». Ох, блін. Але ок. Дивимося далі.
А далі вони знаходять ще одну дівчину під лікарняним ліжком, яка розповідає їм про поселення вікінгів і покинуту принцесу, яка мала вийти заміж за Голіафа, але не судилося. Драма, нарешті блядська життєва драма! І всі діти (не буду вже перераховувати) потрапляють в це селище. Де зла королева-мати запхала свого чоловіка короля кудись в заслання, а сама злигалася із молодим типу красенем з чарівним рогом. Оцим рогом він якраз всіх і лякав. Бо там в ньому жила якась потвора. Молодий коханець дунув у нього і раптом з’явилося якесь неясне створіння зі шкурою вбитого єнота на голові. (Йо@&ні очі, нахріна йому той єнот на голові?!)
І ніхто з тим чудовиськом не міг впоратися, доки боксерка Евніка не зробила свій коронний хук і потвора розчинилися в повітрі. Всі щасливі. Але це не хепі енд.
Бо в якомусь човнику у кадрі зявляється мати цієї Поліни. Вона теж у короні і розповідає сльозливу історію про те, що її сестра Варвара (ота баба з цигаркою і придурковатим сином на початку фільму) захотіла бути владичецею всього світового кіно, але вона їй не дозволила і та зі злості спалила кіностудію. І тоді Поліна з батьком врятувалися і лишилися в живому світі, а вона із малим сином на руках лишилася в світі кіно. І тут Поліна з’ясувала, що в неї є брат!! І, увага, ним виявився отой танцюрист єгипетських танців. Поворот, друзі, да? Просто піздєц.
Не повірите, але це ще не все. Далі всі потрапляють в якийсь кінозал, де Жан Рено показує фільм про те, як все насправді було надцять років тому. Виявляється, у злому плані порабощєнія всієї планети кіно були задіяні директор кіностудії, його секретарка та зла тітка Поліни. Всіх, включно з директором кіностудії, який чомусь одягнений як партійні чоловіки часів Брєжнєва, з характерною каракулевою шапкою на голові, відправляють у колонію.
Вух. Нарешті, весь цей сюр добігає кінця. В кадрі ми бачимо знову малу дитину і її маму. Дитина каже, що це, мабуть, все вигадка. Мама не заперечує. Кінець кіно. Отака ху@ня, малята. Моралі не буде.
І в мене, от, лишилося два питання: перше - шоби шо? І друге: скільки все це коштувало бюджетних грошей?
Ну, але загалом українське кіно я підтримую завжди. І легалізацію легких наркотиків теж, якщо що. Та іноді хоч трохи думати і старатися треба.
Дякую за увагу. Приємного перегляду і вибачте за спойлер
АПД: тут Тетяна Ніколаєнко пише, що виконавиця головної ролі онука колишнього голови нацради Юрія Артеменка. Для неї, мабуть, з мільйонним бюджетом та Жаном Рено старалися//
Христина Бондаренко
Невеликий дайджест з рецензій :
Ярослав Підгора-Гвяздовський: "Якщо виходити зі значення слова «оригінальний», «Поліна» дійсно є «самостійним твором», «не схожим на інші»... Та й схожим бути не може, бо сюжет настільки незрозумілий, що переказати важко".
Олексій Першко: "Фильм оказался лишенным абсолютно всего, но прежде всего смысла, логики, режиссуры, сценария, актерской и операторской работы".
ігор грабович: "Поліна потрапляє у фільми, проте синефілією тут і не пахне. А пахне отою самою творчою неспроможністю".
Alexandr Gusev: "Якщо шукати в фільмі Оліаса Барко якусь осмисленість (якої волею Провидіння часом набувають дійсно безталанні твори), "Поліну" можна трактувати як метафору наполегливих спроб українських кінематографістів створити гідний зразок жанрового кіно - тих спроб, що раз по раз обертаються нищівним художнім провалом".
Lena Rubashevskaya: "З кожним новим героєм, з кожним поворотом сюжету бажання втекти із зали стає все більш непереборним. Один “рояль в кущах” слідує за іншим. Втім, втримує цікавість: що ще з того, що «на голову не налазить», запропонують нам сценаристи?"
https://www.youtube.com/watch?v=OWsRaiFWXlw&fbclid=IwAR0tBSgGiS_LXqLW1HRjXD5FFcnXikMu8xekAo5GvBPtCY1QFKE8J8855zg
ВідповістиВидалити