3 листопада 1943 р. на засіданні перед початком форсування Дніпра, Георгій Жуков: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим? Нахрена обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать».
Жуков таким методом "визволяв" усю Україну і форсував усі річки. Так само форсував Серет на півдні Тернопільщини. Моя прабабця розповідала, що навесні 1944-ого Серет був завалений трупами "радянських вояків".
Насправді це були сільські хлопці, в основному з Вінниччини, в піджачках, навіть необмундировані. Місцеві жителі потім ховали їх, і прочитали по документах, звідки вони. Ті, хто загинули, не були поставлені на забезпечення, тобто були невраховані. Їх не існувало. Навіть поховати не було кому. Кинули хлопців без зброї під вогонь німецьких кулеметів, які були розташовані в окопах на протилежному боці ріки, на горі в лісі. А хлопці були відкриті, як на долоні, на великому зарінку, який був потім весь рясно вкритий їх трупами.
Насправді це були сільські хлопці, в основному з Вінниччини, в піджачках, навіть необмундировані. Місцеві жителі потім ховали їх, і прочитали по документах, звідки вони. Ті, хто загинули, не були поставлені на забезпечення, тобто були невраховані. Їх не існувало. Навіть поховати не було кому. Кинули хлопців без зброї під вогонь німецьких кулеметів, які були розташовані в окопах на протилежному боці ріки, на горі в лісі. А хлопці були відкриті, як на долоні, на великому зарінку, який був потім весь рясно вкритий їх трупами.
Це пониззя Серета, приблизно 20 км від місця його впадіння в Дністер. У пониззі Серет досягає від 10–20 до 35–50 м і більше, і глибина досягає 3-4 м. Та якщо ще враховувати, що в тому місці, де Жуков додумався форсувати, стратег! - досить стрімка і бурхлива течія, з каменистим дном, і під берегом вир, який затягує. У ті часи Серет був набагато більш повноводний, і якщо ще врахувати, що це був кінець березня - початок квітня, після льодоходу, коли Серет розливається на десятки метрів. Це каньйон Серета, майже такий, як в Дністра.
Там полягли сотні, а може й тисячі українців. Ніхто зараз не скаже - їх не рахували. Той Серет Жуков не міг взяти напевно з місяць. Старі люди кажуть, що фронт стояв досить довго. Це місце біля с. Капустинці Чортківського р-ну. Жуков наступав з боку Чорткова на Товсте, тепер Заліщицького р-ну, через Лисівці. Йому треба було взяти лисівський берег. То він його так і брав. Трупи потім пливли десь з 2 км вниз за течією до лисівського мосту. Їх було так багато, що вони загатили міст, і Серет вийшов з берегів.
От таке-то "визволення". Це не визволення, а заміна одного окупанта іншим. Тільки радянські окупанти були ще жорстокішими і страшніми, ніж німецькі, і використали своє "визволення" для того, щоб ще побільше знищити українців. Німці до того не додумались.
Ми навіть не можемо знати, скільки українців загинуло таким чином на війні. Тільки приблизно. Скільки нас вони знищили?! Нелюдська влада.
У "визволених" українських селах і містах Жуков вигрібав усіх чоловіків. Мого діда "визволителі" забрали з собою. Він залишив у хаті 3-х малих дітей. Найменшому було 1,5 року. Дід "визволяв" Європу і Берлін у складі армії Жукова. Був поранений, мав медалі, зокрема "Медаль за визволення Берліна". Дякувати Богу, дід повернувся живим до своїх малих дітей і до жінки. Але ніколи не носив медалей. Вони лежали в шухляді в "царку" на кухні. І завжди казав: "Москалі брешуть!" Потім у діда "визволителі" забрали землю, коней, реманент, усю їжу з хати, розвалили нову велику стодолу - за те, що не хотів іти в колгосп - і залишили голодними малих дітей (мені мама розказувала). Але це вже інша історія...
Немає коментарів:
Дописати коментар