Я знала про цю справу виключно із українських медіа. Суть питання викладена у блискучій статтіOles Horodetskyy https://tinyurl.com/y3sxx3sr Тож перед відрядженням до Риму видзвонила усіх, кого тільки могла, щоб отримати інформацію із перших рук. Після повернення до Києва я ще маю ознайомитися із документами, але вже зараз можу сказати кілька речей.
1. Ноги цієї справи ростуть від публікації італійської журналістки Іларії Морані. Вона написала, що відразу після загибелі Андреа Роккеллі зв’язалася із капітаном ЗСУ Віталієм Марківим, а той ніби підтвердив, що це ЗСУ уразили машину із двома журналістами та перекладачем.
Насправді, прямої розмови між Віталієм та Іларією не було. Віталій говорив із іншим італійським журналістом Марчелло Фаучі. Він попередив його не їхати на місце загибелі, бо це дуже небезпечно. Чи чула вона їх розмову невідомо, бо покази Фаучі та Морані суперечать навіть у тому, якою мовою велася ця розмова. До всього, Віталій не капітан, а рядовий солдат Нацгвардії.
2. Зі слів українців в Італії, відразу після трагічної загибелі родина Андреа Роккеллі була налаштована до них приязно. Вони були навіть на похованнях журналіста. Родина терпляче чекала близько року на розслідування, яке мали провести українські правоохоронці. Натомість отримала досить низької якості документ (причини, чому так сталося, я почула різні). Після цього їх ставлення різко змінилося. І вони запросили до справи відому адвокатку.
3. Адвокатка розпочала роботу із прес-конференції, в якій назвала справу Андреа Роккеллі ідентичною справі італійського аспіранта Джуліо Реджені. Джуліо працював над дисертацією про незалежні профспілки в Єгипті. Зник у січні 2016 року, а через тиждень його тіло із слідами тортур було знайдено в Каїрі. У вбивстві обвинуватили єгипетські спецслужби. Це була дуже гучна справа в Італії.
Інтереси родини Реджені представляла та ж сама адвокатка, яка зараз представляє рідних Роккеллі на суді над Марківим. Тож можна уявити собі, яка картинка відразу склалася в публічному просторі.
4. В історії італійського правосуддя відомі випадки, коли засуджували невинну людину. Досить відома справа Енцо Тортора. Це популярний телеведучий, якого обвинуватили у торгівлі наркотиками та співпраці із каморрою. У вересні 1983 року його заарештували, а згодом засудили до 10 років ув’язнення. Журналіста виправдали тільки у 1987 році, коли касація встановила, що усі обвинувачення побудовані на письмовій відповіді журналіста в’язням неаполітанської тюрми. У листі Енцо Тортора вибачався, що їх вироби не потрапили до його телевізійної програми, адже посилка загубилася на пошті. Хтось образився та написав неправдивий донос.
Нічим іншим як дивовижним збігом обставин я не можу пояснити той факт, що інтереси Енцо Тортора тоді представляв відомий адвокат Раффаеле делла Валле. Той самий, який зараз в цьому процесі захищає Віталія Марківа.
5. Суд засудив Віталія Марківа до 24 років позбавлення волі. Це на 7 років більше, ніж просили прокурори. Причини такого рішення ми дізнаємося, коли пройдуть 90 днів та суд оприлюднить повний текст вироку. Я тільки зазначу, що він проходив у рідному місті журналіста Павія. І прямо під час судового процесу площу біля будівлі суду назвали іменем Андреа Роккеллі.
Захист буде подавати апеляцію, яка буде розглядатися в Мілані. І покладає на неї великі надії.
6. Усі люди, із якими я говорила, здивовані таким рішенням суду. За їх словами, у справі немає жодних доказів, окрім сумнозвісної статті Іларії Морані. Не було встановлено навіть, чи був Віталій Марків на бойовій позиції в той день, коли загинули журналісти.
Вони також вказали на проблеми із висвітленням справи в італійській пресі. За їх словами, складається враження, що вони із журналістами ходять на різні судові засідання. Чого вартує випадок, коли італійських адвокатів, які представляють в процесі інтереси українського уряду (Україна виступає стороною у цій справі) назвали представниками української спецслужби.
7. На жаль, я не мала змоги поговорити із стороною обвинувачення чи родиною загиблого. Як мені відомо, вони відмовлялися навіть від коментарів Радіо Свободі. Тож якщо в колег зAmnesty International - Italia є бодай якісь об’єктивні причини, чому вони «задоволені» вироком, як це було зазначено в їх офіційній заяві, то я дуже прошу їх зі мною поділитися.
8. Отдельно обращусь к российским правозащитникам. «Российский переводчик», как его называют в итальянской прессе, имеет имя. Это наш коллега, правозащитник и диссидент Андрей Миронов. В советское время был осужден за самиздат. Сидел мордовских лагерях, где и выучил итальянский язык. Долгие годы работал в горячих точках. Например, в Чечне. Я думаю, что Андрей Миронов тоже заслуживает правосудия. Или как минимум, чтоб за его смерть не осудили невинного человека. Cherkasov Alexander Олег Орлов
У мене є кілька думок, що можна у цій ситуації зробити. Тож запитаю прямо – хто готовий вв’язатися в цю історію, можливо надовго, щоб без заздалегідь визначених позицій спробувати встановити та довести правду?
Diana Makarova дякую за допомогу із контактами.
Немає коментарів:
Дописати коментар