Іловайський щоденник: вечір пам’яті у Тернополі

У Тернополі 14 вересня 2016 року пройшов вечір пам’яті героїв Іловайська.

Автор книги «Иловайский дневник» (Харьков: Фолио, 2016 – 281с.: фото.) Роман Зіненко воїн батальйону «Дніпро-1»(позивний «Сєдой»), який сам пройшов  Іловайськ завітав у Тернопіль.

  

Вечір  «Іловайська трагедія» у Тернополі в Українському домі «Перемога» зібрав повніський зал. Вшанувати пам’ять бійців-героїв, згадати трагічну сторінку  російсько-української війни на Донбасі, прийшли:  учасники бойових дій і волонтери, молоде покоління патріотів, небайдужі тернополяни, очільники області та міста.

Серед волонтерів були і ми представники ГО «Схід та Захід єдині». Василь Конько і я сказали по кілька слів до присутніх на вечорі пам’яті.  

Найтяжчим для мене особисто було переживати разом з Романом Зіненком його розповідь про про прохід «Зеленим коридором Путіна» наших бійців у 2014-му, я впіймав себе на думці: - Господи, адже «Сєдой» читаючи рядки про прорив їхнього броньовика «халка» - інстинктивно шукає педаль щеплення, і вглядається не в рядки книги, а на дорогу де вирує вогняний смерч розривів від залпів ворожої артилерії, де купа понівечених тіл наших бійців… Він там - за нашим танком у русі, старається витримати темп і не відставати… Він чекає команд від свого командира і побратима «Дена», який так страшно і геройськи загинув при виході з Іловайського котла… Як це напевно важко і яка він мужня людина.

Важко писати мені навіть зараз, за свою воєнкорівську і волонтерську «одісею» на Донбасі в солдатських розповідях я чув багато історій, дещо і сам бачив… Та розповідь Романа мене вразила… Пам’ять про тих хто загинув під Іловайськом, хто пропав без вісти, хто потрапив в полон і досі не визволений - спонукає нас до дії. Не може бути ніяких відмовок у відповідальності тих хто керував ходом операції – ніхто бачте не сподівався що Росія задіє регулярні сили. Раджу їм почитати книгу (керівництву нашого генштабу, Верховному Головнокомандувачу…), як ці регулярні сили РФ чавили гусеницями БМП відставших ранених українських воїнів (стор.262), це обличчя сучасного ворога… І хтось ще буде говорити що це не війна, а антитерористична операція…

Хочу у своїй статті згадати і про побратимів УНСОвців Андрія Дрьоміна (позивний «Світляк»), Миколу Березового (позивний «Береза») з батальйону «Азов», що загинули ще 10 серпня на початковому етапі Боїв за Іловайськ та їхнього побратима Романа Сокуренка (позивний «Сокіл») що помер згодом від поранень отриманих того дня, його не вдалось врятувати… І багатьох інших героїв українського Чину Зброї. А хто відповість за слабку підготовку мобілізованих (окремих підрозділів ЗСУ) – за їхній психологічний панічний стан що потягнув за собою самовільний відхід з позицій що дав можливість батальйонно-тактичним групам ЗС РФ в купі з бронетехнікою до ста одиниць через Ізваріне вийти на обхват нашого угрупування військ в Іловайську. За багатоденне стояння під ударами ворожих РСЗО «Град» з території РФ наших з’єднань біля Саур-Могили, військами потрібно було маневрувати, а не стояти... Ми ж замовчували, проводили парад у 2014-му, мені в ті дні довелось бути на Луганщині в 24 ОМБР (окрема механізована бригада), я нічого не чув ні по радіо ні по інших джерелах про трагедію Іловайська. Відповідальність має настати, щоб в майбутньому вищі посадові особи України розуміли що таке регулярні сили РФ, як треба діяти і щоб таких трагедій не було. Адже Кремль зброї не склав - від нього ще всього можна чекати…

Для того я і читав на вечорі пам’яті свою фронтову поезію присвячену нашим князям предкам, війнам з Московією і сучасному Донбасу (http://newukraina.blogspot.com/2016/09/blog-post.html?spref=tw ), і яке це щастя коли боєць що пройшов Іловайськ потискає тобі по братерськи руку.

Ще хочу тут згадати за мого побратима волонтера Олега Тимошенко (позивний «Бальзам»), в ті дні 2014 – го він воював і в складі батальйону від 25 ОПДБр (окрема парашутно-десантна бригада) проривався до тих хто був на Саур-Могилі, мені завжди тяжко коли слухаю його розповіді про 2014-й рік… Йде третій рік війни пора  вже і висновки робити нашому керівництву.

І ще з пам’ятного що відбулось на вечорі пам’яті про Іловайськ - це нагородження бійців тернополян що теж воювали на фронті в складі 131 окремого-розвідувального батальйону (131 ОРБ, а по простонародному курінь УНСО - це до нього в останні наші волонтерські рейди їздили я і Василь Конько), честь і слава вам хлопці ! Нагороди вони отримали з рук Романа Зіненка, таке не забувається… Не забуду і я дарчий напис: «Архівісту» від «Сєдого», ми з Васлем Конько отримали по книзі, з тою різницею що йому він підписав: «Балу» від «Сєдого»»…

Честь і хвала людям що організували вечір пам’яті: молодшому сержанту, учаснику війни на Донбасі Володимиру Грицині (у складі 54-го а потім 131 ОРБ, позивний «Грузін»), депутату Тернопільської міської ради, підприємцю Андрію Газилишину («Громадянська позиція») та пісняру-барду, волонтеру Ігору Степу.

А ще в Українському домі «Перемога» волонтери та бійці представили фото з ТВД (театру воєнних дій - були там і мої фото) на Донбасі, уламки снарядів та мін, так би мовити матеріальна частина страшної війни. Вважаю її корисною для виховання молодого покоління школярів в дусі патріотизму.

Завершився вечір пам’яті  концертом військово-патріотичної пісні.

Ігор Крочак, військовий історик і волонтер

(фото автора)

15 вересня 2016 року

P.S. Дорогі мої колеги журналісти «сердешно» прошу Вас – не пишіть «зона АТО», «воїни АТО», «герої АТО», бо це війна ! Справжня і безжальна, хто сумнівається - раджу також почитати книгу «Иловайский дневник» ! Ну справді колеги - ми ж не чиновники, що просторікують - «АТО», «АТО»… Знаходьте інші словосполучення, українська військова лексика така багата: військове протистояння, театр бойових дій, румовища війни, російсько-українська війна врешті решт. Китайський стратег древності Сунь-цзи (трактат  «Мистецтво війни») писав що точність назви явища гарантує  правильне розуміння справи…

Для тих хто хоче знати нумерацію частин ЗС РФ що по підлому зайшли на нашу територію і брали участь в звірському розстрілі військ України що йшли «Зеленим коридором Путіна» з Іловайська почитайте хоча б «Вікіпедію», як не хочете читати військові джерела: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%86%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA