Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 7 квітня 1938 року в селі Заболотне Бєлиницького району Могильовської області Білорусі, білорус. Його батько загинув у фінську війну у 1940 році.
1955 закінчив середню школу, у 1958 році закінчив гірничий технікум у Красному Лучі Луганської області .
1958-1961 перебував на сроковій службі в радянській армії.
Після демобілізації працював за фахом у шахті гірничим майстром.
У 1970 році закінчив філософський факультет Ростовського університету.
Працював викладачем філософії, після переслідувань КДБ позбавлений викладацької роботи у вищому навчальному закладі.
Після того працював викладачем технічних та спеціальних дисциплін в професійно-технічних училищах.
У 1989 році Микола Козирєв виграє вибори в Красному Лучі і стає депутатом I З’їзду народних депутатів СРСР. Був членом Міжрегіональної депутатської групи. Працював як правозахисник: у Комітеті з боротьби з організованою злочинністю й у Комісії з питань привілеїв і пільг – був заступником голови комісії. Зокрема, займався в рамках програми захисту прав потерпілих під час ядерних іспитів і під час розстрілу робітників у Новочеркаську в 1962 р.
У 1997 заснував Луганський громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян і був його незмінним керівником.
Після початку російсько-української війни Микола Козирєв з дружиною Людмилою Олександрівною переїжджає до Києва, вони знімають квартиру, потім поселяються у Вишгороді. Від того часу головною справою стає допомога внутрішнім переселенцям.
Є автором понад 200 публікацій на теми захисту прав людини в різних виданнях Луганської області, України та іноземних виданнях.[2]
- ↑ Тернопіль сьогодні: Пішов засвіти Микола Козирєв. Тернопіль сьогодні. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Пам’яті Миколи Козирєва. Харківська правозахисна група. Процитовано 22 лютого 2022.
Немає коментарів:
Дописати коментар