Політична історія Василя Деревляного, ч.1

Кадри ВО «Батьківщина» на Тернопіллі: як керівник обласного осередку грабував своїх виборців
Відомий на Тернопіллі керівник обласної організації ВО «Батьківщина» Василь Деревляний має багатий послужний список досягнень, які, можливо, не видно в Києві, але добре видно на Тернопільщині.

Звідки прийшов у велику політику маленький Василь Деревляний
У буремні 90-ті роки минулого століття Василь Деревляний пристав до збаразького злочинного угруповання Паші Баб'яра (серед лідерів Віталій Драган — кум Василя Деревляного, Степан Джуравський). Спеціалізувалося воно на розкраданні державного і колективного майна, а припинило свою активну «самостійну» діяльність у кримінальному середовищі після «наїзду» на них відомого кримінального братка «Патєфона» (Ігора Музики) (під час розборок з вогнепальною зброєю був поранений бойовик Баб'яра «Слон»). Угруповання це в подальшому фінансувало виборчу кампанію Василя Деревляного до Тернопільської обласної ради в 2002 р. та двічі до Верховної Ради України — в 2006 та 2007 рр.
Василь Деревляний претендує на роль винахідника такого бізнесу, як рейдерство. На початку 90-х років бригада очолила «приватизацію» Тернопільського хлібозаводу. Ошукали працівників і залишили їх без зарплатні, а сам завод довели до банкрутства. Всі гроші з заводу братва нібито вкладала у виборчу кампанію С. Хмари . Ідейним натхненником цього був Василь Тимофійович- на той час заступник директора хлібозаводу.
За замовленням Данила Корилкевича, тодішнього директора Дубенського цукрового заводу Рівненської області, а згодом голови Рівненської облради, Василь Деревляний організував «наїзд» на колишнього зятя цього «поважного» рівненчанина, який кинув його доньку Лесю «на призволяще». Серед найціннішого — відібрали територію так званої «пушечної» станції на березі Тернопільського ставу (колишнє підприємство з виробництва хлопавок). Тепер цю територію рясно забудували і поступово перетворюють на елітний житловий район для місцевих багачів. Якщо років сім тому цю територію називали «човновою станцією», то тепер -це повноцінний обгороджений квартал з контрольно-пропускним пунктом та охороною. Висота деяких котеджів сягає п'яти поверхів. Розподіляють котеджі за корпусним принципом. Далі окремо йдуть елінги. Як не «дивно», серед щасливих власників дорогого житла є згадані вище учасники злочинного угруповання — Павло Петрович Баб'яр та Степан Степанович Джуравський. Очевидно, що Василь Деревляний є власником одного з двох не «розпайованих» на цій ділянці маєтків.
В свій час пан Деревляний підтримував тісні контакти з сумнозвісним будівельником Зеновієм Щепановським. Чи не найбільше людей постраждало внаслідок шахрайських дій під час залучення коштів на будівництво житлового комплексу на проспекті Степана Бандери на незаконно відчуженій завдяки Деревляному землі «Зеленбуду». Цей об'єкт має шлейф історій скандального характеру. Йдеться про низку фірм, зокрема й колишню фірму брата Щепановського Віктора «ГЕО-2004». Навколо виділення їй понад 1 гектару території «Зеленбуду» точилися різні пересуди. У програші точно не опинився В. Деревляний, якому один із фірмачів, депутат Тернопільської обласної ради від ПР Ігор Савицький подарував «Volkswagen Touareg». Отримавши завдяки Василю Деревляному бажаний об'єкт, підприємці запропонували корпоративні права на нього тепер опальному, а ще тоді успішному Зеновію Щепановському. За це той мав не тільки розрахуватися, а й віддати частину квартир в новозбудованих будинках. Підприємці та В. Деревляний довго чекали на обіцяне, поки «трест» не лопнув.
Про «гоп-стоп», «щиру любов» і дорогу землю Тернополя
Після цього Василь Тимофійович знову застосував «гоп-стоп»: братва забрала у Зеновія Щепановського об’єкт незавершеного будівництва (приватна резиденція у 5 поверхів) у м. Збаражі оціночною вартістю близько 1 млн доларів США.
Тут доречно згадати «щиру любов» і недавню залежність спиртовиків області від Василя Деревляного. Над підприємствами спиртової галузі дамоклевим мечем висіла приватизація і цим користався Василь Тимофійович, вміло шантажуючи та маніпулюючи їх керівниками. Останні не могли надякуватися нардепу та його дружині, тоді начальникові управління туризму Тернопільської ОДА Олександрі Борисівні Деревляній, на дні народження якої презентували сімейству автомобіль «Toyota » та жіночу модель автомобіля «Renault».
Під час відомого внутріпартійного конфлікту В. Деревляного з громадською організацією «За справедливу Батьківщину» народний депутат для силового тиску на опонентів не погребував заручитися підтримкою бойовиків ультраправого молодіжного руху «Скін-хед», керівника якого Івана Семанишина постійно «відбілював» в органах внутрішніх справ за організацію расистських дій стосовно темношкірих студентів та цілу купу кримінальних злочинів.
Як розуміє Василь Деревляний, брати на себе всю повноту відповідальності – це діяти за принципом «розділяй і владарюй». Що може бути цінним у дотаційній Тернопільській області? Земля, приміщення та доступ до бюджетного корита. Якщо «правильний» розподіл коштів та їх незаконне привласнення В. Деревляний поки що опановує, то ази дерибану землі й державних об’єктів народний обранець освоїв вже давно. При допомозі всесильного пана Деревляного колишні його братки отримали 2 га землі поруч із мальовничим лісом, неподалік від ресторану «Стожари», що під м. Збаражем. Будівництвом елітного житла на цій землі займався син відомого колись борця греко-римського стилю Анатолія Міхеєва Олександр, власник розважального комплексу «RIVERPOOL», розташованого неподалік від «пушечної» станції. Жадібність Деревляного призвела до того, що будинок народного депутата «заліз» на дорогу — мало йому було 320 квадратних метрів проектованої площі (згадується анекдот про земельку під огірочки).
За сприяння Деревляного гоп-компанією було приватизовано приміщення по вул. Листопадовій,1 (донедавна там було відділення ПриватБанку). «Приватизації» підлягала й колишня квартира N80 у цьому будинку, і напівпідвальне приміщення під нею, де, власне, і функціонував банк.
По вулиці Й. Сліпого на місці колишнього кафе «Старе місто» земельна ділянка стала власністю цієї ж гоп-компанії. На місці кафе планувалося будівництво 4-поверхової з мансардою добудови до Тернопільського кооперативного технікуму. В його директора Василя Мулярчука та керівника облспожипспілки, на балансі якої цей навчальний заклад, Михайла Лазара ніхто не брав погодження (нова будівля повинна постати впритул до технікуму і закрити всі торцеві вікна). За часів президентства Януковича на ділянку та сам об'єкт будівництва поклав око колишній головний регіонал краю Орест Муц. Саме тому до цих пір обгороджений довгобуд прикрашає центральну частину Тернополя. На даний момент Василь Деревляний вже віддав відповідні розпорядження щодо початку будівництва. Пан Деревляний примусив депутатів Тернопільської міської ради позитивно проголосувати на користь лобійованих ним комерційних структур ТОВ «Інекском» та ВАТ «Агробуд» за виділення ділянок в природоохоронній парковій зоні відпочинку Тернополя площами 0,87 та 0,62 га. Попри заборону на відчуження, Василь Тимофійович сприяв незаконній приватизації 2 га землі майже на березі озера, закріпленої за резервною водонапірною станцією поблизу Кутківців (колишня станція відкачки «Загребелля» №1). Цю землю було поділено між членами згаданої колишньої боївки, а ділянка в 10 сотих відійшла Василю Деревляному. Усвідомлюючи, що документи на землю підроблені, всі ділянки по «знижених» цінах (по 150 тис. доларів США за одну) вмить розпродали. На сьогодні, у paзі аварії чи диверсії на Тернопільському водозаборі в с. Білій (а новий Таурівський водозабір лише у планах), увесь масив «Дружба» залишиться без питної води.
Російський слід на життєвому шляху Деревляного
Двоповерхове приміщення колишньої їдальні відділу робітничого постачання (так званого ОРСУ) по вул. Б. Хмельницького також було приватизоване з легкої руки Деревляного. Наразі там проведено капітальний ремонт і більшість приміщень надається в оренду. «Для себе» залишено непримітний офіс в задній частині будівлі. Тут цікавим є те, що документи оформлялися на нерезидента, громадянку Росії, котра була з Україні всього один газ.
Набагато більшим офісом за задумом В. Деревляного має cтати територія в 3-4 га колишньої резервної радіопередавальної вишки (поблизу з'їзду з траси на Кременець до Байківців). Там згідно зі старим проектом залишилися навіть бомбосховища для функціонування запасного вузла радіозв'язку. Вочевидь, давно Василь Тимофійович знав про можливі військові дії раз «придбав» цю землю ще за своєї другої каденції у Верховній Раді.
Російський слід на життєвому шляху В. Деревляного видно і на його лобіюванні питань виділення впродовж 2006-2010 років 18 ділянок в області попри такі траси як Тернопіль-Броди, Тернопіль-Стрий, Кременець-Заліщики та Тернопіль-Ланівці для їх подальшого переоформлення у 50-річну оренду російським фірмам (основна — «Лукойл») під будівництво заправок. Завдаток, який отримали В. Деревляний&компані для «рішалова» за перші 5 ділянок, вражає — 500 тис. доларів США. Липова перемога Януковича на виборах 2010 року не дала змоги Василю Тимофійовичу закріпитися в списку українських мільйонерів. Але в нього все попереду.
Апогеєм жадоби у «земельному питанні» для В. Деревляного стало вимагання ним у С. Тарашевського, на той час депутата Тернопільської міської ради, хабара у розмірі 2 млн доларів США за позитивне голосування членів фракції БЮТ у міській раді щодо питання про надання дозволу на відведення земельної ділянки по вул. Київській. Далі буде…

Ганна Кріль