пʼятниця, 17 квітня 2015 р.

Сам собі шеф, сам собі підлеглий

Наш уряд вже бозна відколи обіцяє скоротити кількість чиновників. Але якось він не поспішає виконувати обіцяне. Чи може ми цього просто не помічаємо, а тим часом державні мужі вже доскорочувалися до того, що на дві різних посади тепер доводиться призначати одну й ту саму людину. Якщо подумати, то в цьому дійсно є логіка – і кількість чиновників таким чином зменшиться, і тим, що залишаться, красти стане набагато легше.

           
Ще в січні цього року на посаду директора Департаменту соціальної політики було призначено Крикунова Юрія Володимировича. Одночасно з цим Крикунов є головою Постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціальної політики і депутатом Київської міської ради. Фактично він тримає в руках аж три портфелі та займає цілих два м’якеньких крісла. Чи не забагато як на одну людину?
         «Багатенько, та нехай вже працює – головне, щоб спеціаліст був хороший» - скажете ви. Але як вам той факт, що згідно з чинним законодавством робота Департаменту соціальної політики, директором якого є Крикунов, контролюється Постійною комісією, яку він же і очолює. Також Департамент підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, де Крикунов також має тепленьке місце. Говорячи простою мовою, він сам собі начальник і сам собі підлеглий, сам вирішує, що робити, і за скоєне відповідає теж лише перед самим собою.
         Варто зазначити, що це скандальне призначення здійснив особисто мер Віталій Кличко, який колись так натхненно виступав на Майдані, розповідаючи, як треба жити по-новому. Але прийшовши до влади, він якось забув про власні обіцянки та сотню смертей на Інститутській і врешті-решт програв найголовніший бій у своєму житті – бій з корупційними схемами та спокусою вкрасти.
         Одночасне перебування Крикунова на цих двох посадах має ознаки конфлікту інтересів, а також ставить під сумнів об’єктивність та неупередженість прийнятих ним рішень. Завдяки цьому він має всі можливості використовувати свої службові повноваження у власних цілях, безперешкодно присвоювати державні кошти та скоювати інші корупційні правопорушення.
         А розраховувати на кришталеву чесність Крикунова не доводиться. Навіть за допомогою поверхневих пошуків в Інтернеті на нього можна знайти безліч компромату. Раніше він вже підозрювався в корупційних схемах, фальсифікації документів та зловживанні службовими повноваженнями. В 2009 році Юрій Володимирович був одним з фігурантів кримінальної справи, порушеної в зв’язку з розкраданням півтора мільйона гривень з Фонду соціального захисту інвалідів. Але, як і заведено в усіх справах, де замішані великі гроші, нікого з підозрюваних не посадили, а вкрадене так і не знайшли. 19 березня 2011 року Юрія Володимировича затримала міліція за побиття водія «Газелі», який здійснив небезпечний маневр перед його чиновницьким джипом. Також податкові декларації Крикунова явно не відповідають дійсності. І це я вже мовчу про факти політичної проституції – зміни партії після кожних виборів за принципом «Яка влада, така і шапка».
         Як то кажуть, горбатого могила справить. Є підозри, що на новій посаді (точніше, посадах) Крикунов знову взявся за старе. Згідно з довідкою про використання бюджету міста Києва, розміщеною на сайті КМДА, станом на 1 листопада 2014 року Департаментом соціальної політики на фінансування установ соцзахисту витрачено понад 2 мільйони гривень. Але на запит громадського об’єднання «Всеукраїнський комітет народного контролю» вони заледве змогли відзвітуватися лише про 115 тисяч, та й то не надали копій рішень про їх виділення.
         Одночасне перебування Крикунова на посадах директора Департаменту соціальної політики та голови Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я та соцполітики грубо порушує вимоги статей 27-30 Закону України «Про запобігання корупції» і має ознаки зловживання владою і службовим становищем. Тому ще 27 березня «Комітет народного контролю» звернувся до прокуратури з проханням провести перевірку і притягнути його до кримінальної відповідальності. Але за місяць так нічого і не відбулося. Напевно, люди в погонах просто не розуміють, що чим довше ця заява лежатиме без розгляду десь в глибокій шухляді, тим більше саме наших, народних, коштів перемігрують до бездонної кишені знахабнілого казнокрада. А може їм зараз просто не до того, адже прокуратури також має торкнутися залізна рука люстрації…

Журналіст ГО «Всеукраїнський Комітет Народного Контролю»

Антон Столяров  

Немає коментарів:

Дописати коментар