«Потрібно
замінити тих, хто
роками продавав і
зраджував країну».
(Андрій Тетерук, командир
батальйону «Миротворець» ).
( Пропозиція
маленького українця як спротив внутрішній депортації українського етносу)
Революція Гідності розтяла
абсцес волюнтаризму, який
визрівав 23 роки. Лікування ускладнилось
агресією Росії. Проте,
є ще одне важливе
ускладнення одужанню. Постмайданна
влада не запропонувала
радикального реформування держави…
Головну увагу всі
партії, що йшли
на дострокові парламентські
вибори, надавали боротьбі з
корупцією. Але, боротьба
з корупцією актуальна
у всіх демократичних державах.
Унікальність же України
в тому, що
вона, попри назву,
декларації й заповіти
попередніх борців за
незалежність, є ні
українською, ні незалежною, залишаючись, по
суті, уламком Радянського
Союзу, що й
дає Путіну ілюзію
повернення колишньої колонії
в лоно метрополії. Аби Революція Гідності
не стала жертвою антиукраїнських сил,
як Помаранчева, мусимо
оглянутись назад, щоб
оцінити, чому в
1991-му році стався
фальстарт і держава
не пішла шляхом
національного прогресу… На погляд
автора цього тексту
приз незалежності підмінили муляжем…
В 1991-му Український
народ опинився в
ролі стаєра, що
лідирував в марафонському
забігу, але, перетнувши
фініш, упав знесиленим…
Український
народ сотні років
боровся за волю,
за кращу долю,
за свою спадкову
землю, за національну
державу, втрачаючи у війнах,
в катівнях поневолювачів
кращі елітарні верстви
і в 1991р. виявився
знесиленим; в його складі
не було навіть мінімального
5-ти відсоткового прошарку НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕЛІТИ,
необхідного для прогресивного
національного розвитку, її
методично нищили 350
років імперської неволі… Для
успіху Україна могла
б використати досвід
розв’язання аналогічної проблеми
Ізраїлем, який запросив
десятки тисяч фахівців
з діаспори (Навіть
перший Прем’єр – Міністр
Голда Меїр була з Кременчука).
Подібний шанс
був в України… Ще
в 1990році до
тодішнього Голови ВРУ
Л.М.Кравчука надійшли тези
Програми розбудови сильної
незалежної України від останнього
Міністра екології СРСР,
раніше Першого секретаря Полтавського обкому
КПРС Ф.Т. Моргуна, де він, зокрема,
писав : «Культура нашого народу… твориться й
на рідній землі
і на островах
нашої діаспори….Поганим буде
наш уряд, якщо
не об’єднає, не
генерує культурного процесу
українства в єдиний
материк культури…» ( Див. Федір Моргун, «Як урятувати село».
«Полтавський вісник», 22 серпня 2008, №34 ) .
Але пан Кравчук
навіть не запросив
автора на бесіду,
Україну очолили «погані»
уряди, в наслідку
чого «Маємо те,
що маємо»… Бігуну
віддають завойовану нагороду,
а його самого
поміщають в реабілітаційний заклад…
У випадку з Українським народом
сталося інакше…
Скориставшись із знесиленості
нації, призом незалежності
заволоділи торговці і
лихварі, які, оговтавшись від
першого шоку й проігнорувавши юридично
існуючу на той
час УНР, що автоматично факт її
окупації із сучасної історії перевело в
архів, об’явили про народження «нової»
держави; прокомуністичні кадри залишилися на всіх
щаблях державного механізму;
громадянами «нової» держави автоматично стали й
ті, хто мордував
і винищував український народ. (Цим пострадянська історія
України відрізняється від історії, напр., Литви, яка зберегла сили для
фінішного спурту на найкоротшому етапі дистанції… І
від середньовічної, коли запрошували варязьких менеджерів, і
вони приходили будувати державу. ЦИХ ніхто
не запрошував і опанували вони владу, щоб руйнувати
задля власного збагачення.). Вірус
україноненависництва
продовжував руйнувати
національний організм і нарешті
проявився саркомою в Криму
й на Донбасі.
Разом з колабораціоністами узурпатори роззброїли,
розібрали, розпродали вроздріб
набуті народом цінності, а
нині предметом торгу
стали українські регіони
й життя захисників
держави. Суспільство, зачароване
магією невинного слова
«Незалежність», не помітило,
що суть не
відповідає формі, що постав
об’єкт, але не
постав суб’єкт; постала
незалежна територія, але
не постав незалежний
господар – український народ.
(*).
*) Якби не той підступний більшовицький
чин, по іншому бачилась
би нині і
кримська «проблема»: Крим був
у складі визнаної
світом УНР. Тож
в 1954р. Росія
«подарувала» Україні частину
української, тимчасово окупованої,
території, віднявши «в
обмін» кілька українських районів, які
включила до складу
Ростовської, Білгородської, Воронезької
обл..
Руїна носить очевидний
антиукраїнський характер:
наприклад, в Конституції термін «Український
народ» підмінений безликим
терміном «громадяни всіх
національностей», тобто
анаціональним населенням. (*);
в ст.10 Конституції поряд
з українською державною
мовою поставлена мова
російської меншини, що створило
ілюзію її рівнозначності з державною мовою і
вищості серед інших
мов національних меншин. (**);
з посвідчень особи
вилучена графа національності, що
створило передумови для
декларування українофобами
розбудови безетнічної, т. зв.
політичної нації (***);
держава відмовляється повернути
землю народу, тобто
місцевим територіальним громадам
тощо. Каталізатором тотальної
руїни стала відверта
українофобія, публічно закамуфльована патріотичною
риторикою (****)…
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*) А населенню що
потрібно ? –- те, що й
обіцяє «українська» влада: робота, зарплата,
пенсії, житло, комуналка,
тобто т. зв. гречка, яку
люблять всі наші
політикани ( а політиків у
нас, поки що,
одиниці, адже політика –
говорильня, а державні і
громадські справи )… Йому байдужий
стан державної мови,
національної культури, історії… Йому начхати на
те, що на ТК
« Україна»(!) в телешоу «Говорить Україна» (!) розмовляють виключно російською
мовою, демонструючи Світу, що Україну
треба сприймати як відгалузок «Русского
мира». Адже населення Краю
називатиметься народом України
навіть тоді, коли
тут, не дай
Боже, не залишиться
жодного українц, якщо буде
президентом черговий ставленик Путіна, або іншого
«суверена», тут житиме народ
України, як на Рязанщині -
«народ Рязанщини». Влада, змінюючи обличчя,
всі 23 роки мовчки
з цим погоджується. Ми ж
бездумно знову і
знову голосуємо за
НИХ. Ми не
раби?! А хто,
якщо нам все,
крім соціальної «гречки»
«по барабану»?!. Як
це не
прикро визнавати, але
всі 23 роки, й
понині, влада України
нічого не робить,
щоб зупинити руйнування
держави блювотиною «русского
мира», підкорившись модній
маячні глобалізму про
пріоритет прав людини
над правами націй
в межах національних
територій, психологічно роззброюючи
нації. Дружно експлуатуючи виключно
комуналку, українські політики,
купуючи рейтинги перед виборами,
свідомо чи ні, працюють
проти нації і
проти української державності.
Природа не
любить пустоти, завжди
знайдеться фюрер, який
спробує підім’яти безідейне
населення; сьогодні це
Путін, а завтра
будь – хто… «А ми дивились
і мовчали, та
мовчки чухали чуби,
німії, підлії раби.» (Т.Г.Шевченко)… **)
Державною мовою нашої
держави має бути
єдина українська мова
як мова корінного
й найбільшого етносу. Головні функції
державної мови – бути візитівкою
держави і мовою
держаного апарату влади.
І тому в
ст..10 Конституції після
першого речення має
бути поставлена жирна
крапка. А функціонування мов
меншин повинно регулюватись
Законом про впровадження
Європейської Хартії регіональних
мов і мов нац.
меншин, включно з
додатком, але… За штучною мовною
проблемою ховається зовсім
інше явище… Якщо за
мову б’ють і вбивають, то це не проблема
мови і не
проблема ідеології, це агресивний
нацизм в дії. Каталізатором цього
явища слугують, як це абсурдно
не звучить, держслужбовці, в т.ч. центральної влади, які
вперто ігнорують державну
мову. Чому Європа, така, нібито, чутлива
до демократичних принципів, цього «не
бачить», поки що
велика загадка… ***)
Політичні нації логічно розбудовують
в емігрантських країнах,
де немає етнічного
підґрунтя, таких як
США чи Австралія.
В Україні є
потужний етнічний шар корінної
нації і розбудовувати
тут політичну націю
абсурдно та означає
розчинення і зникнення
українського стародавнього етносу… ****). Про це зухвало
свідчить знаковий політик: «… украинцы
на переломе 20-го – 21-го
столетий проявили себя
трусливой, неблагодарной, ноющей
нацией, получившей неожиданную
свободу и воздыхающей
за беззаботными и
в меру сытыми
деньками рабства…» (Александр
Турчинов. «Свидетельство/
Аутодафе / Божий Промысел». Киев, «Криниця», 2003/2006, ст.. 211 ). Брезгливе
ставлення до українців
породило безжальну політику:
замість зшивання суспільства,
його постійно штучно
збурювали перманентними «революційними» виступами, які викликали
перманентну ж протидію. В
наслідку ситуативний моноліт на
момент референдуму 1991року,
не зцементований державною
політикою, нині тріщить.
Безжальність політики яскраво
проявилась в воєнний
час. Напр., народ зібрав
мільйони грн. на
підтримку армії, але
Міноборони їх не
використовує; на світовому
ринку зброї продовжує
продавати т. зв. надлишки, але
не купує необхідне
для оборони території
держави. Але ж
Міністр оборони є
членом Уряду, тобто
це сфера відповідальності Прем’єр – Міністра. З іншого
боку Міністра оборони
призначає Президент, тобто
це сфера відповідальності і
Президента. Контролює використання
коштів Верховна Рада,
тобто це сфера
відповідальності і Голови
ВР. Тріумвірат наочно
переконує, що «риба
гниє з голови» !!!
Враховуючи
вищесказане… Враховуючи визнане
міжнародним законодавством право НАЦІЙ на самовизначення (наголосимо: націй на своїй нац. території, а не
територій. Тут варто відмітити вибіркову, параноїдальну
логіку українських патріотів. Логічно відмічаючи істину, що Народу
Криму немає і що на
кримську автономію мають
право лише кримські
татари як корінний
народ півострова, по відношенню
до України маячать про
якийсь не існуючий «Народ України», що
дозволяє заможній меншині
розбудовувати на теренах
України новітню Хазарію. Див.
Едуард Ходос. «Єврейський синдром – 3»,
Київ,2002, стор.5… Офіційна держава –
див. тлумачний словник: «Держава –
це апарат політичної
влади в суспільстві // Країна з таким
апаратом політичної влади»,- не
що інше, як легальна частина
неофіційної Хазарії. Говорити в
таких умовах про боротьбу
з корупцією означає
знущання зі здорового
глузду і мрії
українців про свою
нац. державу. З позиції
прагматика проблема , власне, не
в цьому... Якби
за час панування
олігархату Україна стала
заможною, мілітарно захищеною
державою, де поважаються права
громадян і етносів, особливо визнаних
Конституцією, то запитань
було б менше. Але
23 роки Україна
руками головно національно
принижених українців – адже нас
78% у складі
населення,- дотувала
створення модерної, потужної
армії історично ворожої
Росії, яка нині нищить
Україну. Будьмо чесними,
сміливими і відвертими… Російська могутність
твориться виключно коштом
газонафтодоларів. Галузь
виробництва жива і
розвивається, коли є
ємкісні ринки збуту,
а всі 23
роки Україна залишається
найбільшим ринком збуту
російських енергоносіїв, забезпечуючи
стабільне наповнення бюджету
ВПК. Громадскість заспокоювали
теревенями про альтернативні
енергоносії та проблеми
ГТС, яка могла
би бути потрібна більше не
Україні, а Європі
й Росії, ставши
елементом позиції сили
на міждержавних переговорах.),
пропоную небайдужим
українцям для розгляду ідею створення об’єднуючого
національного українського конгресу, який, оминаючи
ідеології, керується Українською
Національною Ідеєю (*), а
в практичній роботі - націоналізмом
життя (**), що означає «Спрямування думок,
слів чи діл
одиниці або гурту
в тому напрямку,
в якому йде
корисний розвиток нації,
до якої ця
одиниця або гурт
належить» (Академік Степан Рудницький. «Чому ми
хочемо самостійної України» ).
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*) Ідея відображає
сутність сталого об’єкту - нації і
тому є об’єктивним,
об’єднуючим фактором, а
ідеологія – суб’єктивним поглядом на
сутність і тому
є мінливим і часто
роз’єднуючим фактором. Ідеології можуть
змінювати одна одну, а
національна ідея може
лише доповнюватись, бо це
резюме нації… (**).У книжці «Два обличчя
націоналізму» Юліан Васиян писав: «Є
два роди, два
обличчя націоналізму:
націоналізм розуму і
націоналізм життя. Оба
доповнюються, - і тоді ідея
націоналізму осягає свою
повноту, панує світоглядно
і творить життєво… Націоналізм життя
не чекає з
ідеями, але чинить
невсипущо, на кожному
кроці, в кожній
ситуації…». Помітно, що
націоналізм життя тотожний
національному характеру, тобто,
націоналізм є природною властивістю
нації, а націоналізм розуму –
теоретичне обґрунтування його природності.
Півтора десятиліть тому
колишній харківський дисидент,
згодом громадянин і
міністр Ізраїлю Натан
Щеранський , в інтерв’ю
казав: «Я националист и
горжусь этим». Якщо для єврея бути
націоналістом означає бути
єврейським патріотом, то для нас,
відповідно, бути націоналістом
означає бути УКРАЇНЦЕМ -
патріотом, тобто бути
самим собою. Рішуче відкиньмо
ототожнення націоналізму з
екстремізмом, бо екстремізм як крайні погляди
і дії є
у прихильників всіх
без виключення ідеологіях, і
партіях чи громадських
організаціях.
Конгрес створює Координаційний Центр,
навколо якого об’єднуються патріотичні
організації незалежно від
ідеології й етнічності;
прохідний тест – визнання Української
Національної Ідеї, яку
треба чітко сформулювати
й детально розробити. Конгрес має закордонні
осередки з правом дорадчого
голосу.(Неукраїнська влада, зациклившись
на єдиному громадянстві, відсікла від державотворення тисячі
співвітчизників, що тому
чи тому змушені
були виїхати за
кордон; влада знехтувала досвідом
Ізраїлю в розбудові
щойно створеної держави). Прийняттю рішень
передують пошуки компромісів,
а прийняті рішення
стають обов’язковими для
всіх ланок Конгресу.
Невиконання рішень Координаційного Центру
тягне за собою
виключення зі складу Конгресу з
вилученням фірмових бланків
і печатки та
об’явою в ЗМІ.
Першочерговими
завданнями, на вирішенні
яких Конгрес зосереджується на перших
порах є наступні…
Законодавче затвердження статусу
корінного народу за
Українським етносом (*).
Повернення в посвідчення
особи графи національності.
Адаптація
законодавства про громадянство
до міжнародних стандартів,
щоб воно відображало
не лише прописку,
але й право
називатися громадянином держави
та громадянські обв’язки.
Затвердження
принципів розбудови Української
нації, як рамочної
програми розбудови держави. (**).
Надання ст..10
Конституції консолідуючої ваги (***).
Поставити «на ноги»
Державний прапор (****).
Вдихнути життя в
ст.5 Конституції, повернувши
місцевим територіальним громадам
право власності на
землю й угіддя
та формування органів
влади громад (*****).
Формування державних органів
влади за квотним
принципом (******).
Виключення з виборчого
законодавства корупційної складової, ліквідувавши застави
кандидатів на виборні
посади, щоб відкрити
доступ до керівництва
державою інтелектуальним НАЦІОНАЛЬНИМ
елітам. З цією
ж метою знизити
прохідний бар’єр в
представницькі органи до
мінімально можливого рівня.
*) Жоден етнос,
що проживає нині
на українських теренах,
не має такої
стародавньої «прописки», як
український, що закарбована
на наскальному літописі
Кам’яної Могили: «Радісно плуг
ріже» (Щонайменше 3-те
тис. до н. е. Розшифровка російського
шумеролога А.Г.Кифишина).
**) Основною,
формуючою субстанцією Української
нації може бути
лише український етнос… Це
так само однозначно,
як при виплавці
криці ( сталі ) - кожен елемент
додає їй певні
властивості, але зв’язуючим
елементом сплаву є найбільша по
масі субстанція, і
лише вона, – залізо.
***). Невід’ємна головна місія
Державної мови – бути візитівкою
держави й мовою апарату
державної влади. Як тільки державна мова
заволодіє владними кабінетами, амбітні особистості самі шукатимуть
способи її опанування і «лід скресне». Тобто, штучна мовна
проблема легко вирішується
чітким дотриманням Законів
України, в т.ч.
Закону про імплементацію
Європейської Хартії регіональних
мов і мов
меншин.
****) Національні
кольори супроводжують етногенез
українців кілька тисячоліть,
з часів дохристиянського Православ’я.
За тими уявленнями
жовтий енергетичний колір
сонячного світла як
символ чоловічого начала
має розташовуватись вгорі,
а блакитний ( синій ) колір
води, вологості як
символ жіночого начала – внизу. Доки
державним прапором України
буде перевертень, революції
закінчуватимуться так, як вони
закінчуються, бо синій
колір вологості згори гасить
енергетичний колір сонячного
світла.( Про це свідчить
і перемога жовто – помаранчевої революції
і її синьо – жовте
продовження ).
*****). Передача більших
повноважень місцевим органам
влади, залежним від
територіально – адміністративного
устрою, може сприяти формуванню
регіональних корумпованих еліт,
бажаючих підім’яти під
себе територіальні громади
та претендувати на
всевладдя на «своїх»
територіях.
******). В цій царині
Україні як молодій
державі, що відчуває
на собі великий
залишковий імперський вплив,
варто орієнтуватися на
ізраїльську практику, доки
не відродиться, не
зміцніє Українська нація.
P. S. А вже
господар зуміє розпорядитися
спадщиною. По – перше, він, очевидно,
захоче узнати, що
йому дісталось, для
чого проведе повну інвентаризацію земель,
угідь, надр, інших ресурсів,
наукових розробок та
винаходів тощо і
візьме все під
свій контроль і
охорону. ( Торговцям і лихварям
прозорість в цьому
питанні шкодить, бо покаже,
що розбазарено. Тільки цим
можна пояснити, чому
влада уникає інвентаризації ресурсів
держави ).( *).
Потім він, очевидно,
захоче з’ясувати, як
ефективніше використати спадок
на користь роду ( народу ) і з цією
метою зорганізує мозковий
штурм фахівців, щоб
покласти результати в
основу планування розвитку
держави, виключивши волюнтаризм,
який домінує в
політиці України. (**).
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
*) Напр., щоб
звільнитися від газового
зашморгу, він дізнається
скільки має сонячної
енергії, акумульованої у
відходах с/г, листі, смітті, екскрементах
с/г тварин тощо.
**) Індустрія
альтернативних джерел енергії
потребує нових виробництв,
дасть тисячі робочих
місць фізичної й
інтелектуальної праці.
По – друге, він обстежить
периметр своїх володінь
і з’ясує – хто його
сусіди, яка їхня
міць та наміри,
щоб вирішити, де
й які паркани
будувати, яку охорону
наймати, щоб чужий
пацюк не проліз, чуже каміння не перелетіло,
а яке перелетить,
щоб повернулося назад…
Тільки повноправний господар
може зробити свою
господу щасливою.
Євромайдан 2013 –
2014р.р. висвітив цілу плеяду
грамотних, розумних, амбітних
людей, що вселяє
надію в реальне
відродження Української нації
й розбудову сильної
суверенної Української держави.
Але поки що не
ясно, чи
вистачить в них
сміливості й рішучості
очолити державу, а чи
в дискусіях з
досвідченими демагогами змарнують ідеї
Євромайдану (Як і після
Майдану 2004р.). Тривожні
сигнали уже є,
наприклад: «Питання коаліції вирішується
кулуарно»(Олесь Доній, «УМ»).
Р.S. Зараз є хороша
аналогія, щоб відповісти
«патріотам» - україноскептикам,
які самі депресують
і розповсюджують вірус
зневіри в можливість відродження
нації і розбудови
сильної держави.
23 роки
руйнували збройні сили,
обеззброювали український народ,
наражаючи його на
зовнішню агресію. І ось –
війна, і
народ встав на захист
свого Краю, на ходу створюючи
свою народну армію.
350 років вичавлювали, з
українців українців , часом
здавалось, що процес
увійшов у стадію
незворотного інерційного процесу… Але,
Революція Гідності показала,
що на генному
рівні українець вижив,
і гени почали
відвойовувати тіло і
душу. Дух амазонок
надихає руслан на
прорив комерціоналізованої павутини
чиновницького державного
апарату й створення
патріотичного громадянського суспільства. Дух
козаків – характерників
допомагає народним батальйонам
виживати під градом
градів… Народ, озброєний духом
свободи, непереможний. Нам не треба
перемагати Росію, нам
треба зробити так,
щоб Росія не
перемогла нас. Швейцарія – можливий беспековий аналог
непереможної Української Держави.
І так захищали
Україну козаки – орали землю
на своїх паланках,
тримаючи за спиною
рушницю… Україна мусить стати
неприступною фортецею, де
вирує мирне життя.
Людвинський Анатолій
Немає коментарів:
Дописати коментар