субота, 19 вересня 2015 р.

Депутатів надо піздить


Вспомнив старого друга Ромуальдича. Як в 12 році (в смислі нє в 1812, коли Наполєон рішив присоєдініть Расєю до Єврозони, а вже тепер, коли було Євро-2012) ми сиділи в "Над ставом", пили "Корифей" під в"яленого ляща і по-філософськи общалися на тєму тогдашніх виборів. Врем"я прошло, а актуальність мислі старого Ромуальдича остається. Вот його золотиє слова:
"Січас, коли кожний собака попрікаєт іншого собаку, що той, собака, сидить в інтернеті і не йде валити нахєр нєхарошу владу, Ромуальдич озадачився тим, як він буде виглядати в очах нащадків. Прийде онук і спитає, кроха:

- А шо ти, стара калоша, робив у той час, як антінародний ріжим Януковича з асобим цинізмом ґвалтував молоду українську демократію? Чи ти хоч хвилин п’ять постояв під «Українським домом», не запиваючи бутерброд пивом?
І я відповім:
- C’mon, baby, are you serious?
Ні, звісно неможна так розчаровувати рібьонків і заражати їх власним цинізмом ті бізвєрієм. Їм ще жить і, бажано, нітужить певний час, доки сивина не візьме своє.
Тому я відповім інакше:
- Доки інші шукали виходу на старих шляхах з випаленим, витоптаним та засраним узбіччям, твій дідусь розробляв інноваційні політичні технології, які відразу – чік! – і виводять країну на нові обрії. І не його, тобто, не моя віна, що сліпі саатєчіствінікі навіть не помітили цих проривних, доленосних пропозицій.
А ви ж, сукі, таки не помітите. Хоча ділов-то – чисто фігня.
От зараз всі морочаться: як би то до парламенту пустити лише чесних депутатів. Це, я вам скажу, тушиті свєт. Люди, які розповідають про чесних депутатів, мене лякають більше, ніж ті, яких викрали до інопланетної тарілки, вивезли на Сіріус та повернули на Землю за нінадобністю.
Депутат не має бути чесним. Він, курва мать, має бути переляканим. До біса рух «Чесно», Україну спасе лише рух «Больно!».
Щоби народний обранець запрацював, треба задіяти його природні інстинкти, а немає в них більш сильного мотиву, ніж забота про власну шкуру. Не те шо їх треба зразу прямо звіздячить, хоча руки чешуться, але така перспектива має бути реальною і в разі потреби – невідворотною.
Тобто, теза нам берван – доторканість депутатів. Не просто, шо вони, як всі, хєрушкі: депутатів не лише можна, а треба пиздити.
Звісно, на таких умовах погодиться працювати не кожний, хоча деякі, не виключаю, погодилися б підходити перед кожним ранковим засіданням за щелбанами, а після закінчення вечірнього – за підсрачниками, аби тіки зберігти свій статус. Так от, статусу ніхєра не буде. Депутат – це атброс общіства, його гной та сморід.
Звідси, теза нам берту — в депутати обирати тих, кого не шкода. Оскільки жінок шкода паапріділєнію і бити їх варварство і бездуховність, будь вони хоч Інна Богословська, хоч Ліля Григорович, жінкам в депутати – зась. Пакрайній мєрі, до остаточної пабєди демократії та переходу до нудьги цивілізованого життя.
Оскільки добровільно у такі депутати нікого не затягнеш, теза нам берсри – обирати депутатів серед приговорених до максимальних термінів ув’язнення.
Ето шикарноє абстоятєльство дозволяє асущіствіть мрію українського народу: огородити Верховну Раду колючим дротом і пустити по ньому струм.
Ви мені зразу возмущонно возразітє: а як же їх звіздячить, якшо вони за дротом? Нібіспакойтєсь.
По-перше, це можна робити з дистанції за допомогою простої рогатки з еластичною гумою. По-друге, для фулл-контакту будуть влаштовані спеціальні дні відвідувань, коли ви зможете зустрітись з улюбленцями і начистити їм пики під керівництвом і захистом досвідчених інструкторів з рукопашного бою.
Звісно, с учьотом конкретних депутатських досягнень.
Найбільш ефективні народні засранці зможуть сподіватись на зменшення терміну ув’язнення за результатами народного волевиявлення. Амністія? А хрєн їм, нехай радуються, шо вапщє не вбили.
З цього витікає теза нам берфо: депутати не можуть змінювати умови власної діяльності та утримування.
Бо ж понятно: перший закон, який приймуть сідявиє — про власне звільнення. Так само, як нинішні приймають правила, як їм обиратись, прописують пажизнєнниє льготи, всі діла. А па наглой харє?!
Ніспішитє упрікать Ромуальдича у відсутності гуманності його нітрівіальних реформаторських ідей. Злочин проти гуманності – нинішня Верховна Рада і, запевняю вас, наступна. Тому що ви всі ще сподіваєтесь, ніби бордель можна перетворити на храм, якщо компанію блядей розбавити кількома «чесними» людьми.
Ну, по-перше, якщо хтось видається вам чесним, це, скоріше за все, свідчить про те, що вам про цю людину мало відомо. А по-друге… Знаєте, звідки беруться нові бляді? Їх загітували старі та досвідчені.
Залякані, але й вмотивовані таким чином зєка-депутати у короткий термін наведуть лад у країні, від якої їм нічого для себе не потрібно – аби не звіздячили і скоріше відпустили.
До того ж це назавжди відучить громадян України від дурної звички влюблятись у політиків., а потім рвати собі волосся на голові та в інших місцях, коли зазвичай виявляється, що воно падло.
Отже, не кобеньтеся, уважно вивчить мої чотири короткі та ясні тези. Ромуальдич поганого ніпрідложит. Як дозріїтє – айда втілювать. І буде нам щастя. А без того – хєр."

Немає коментарів:

Дописати коментар