пʼятниця, 17 квітня 2015 р.

Великодній рейд групи «Схід і Захід разом». Волонтерські свята та будні.

                      

Як уже повідомлялось 9 квітня 2015 року з Тернополя і Шумська стартував Великодній рейд волонтерської групи “Схід і Захід разом” на Донбас.
Допомога була доставлена до самих передових постів в район Пісків, Водяного, Кримського, Тошківки, Новотошківського, Гірського і інших населених пунктів на самій лінії розмежування фронту до наших бійців у самі Великодні свята. За  допомогу у зборі волонтерського вантажу вагою у 30 тонн велике спасибі усім підприємцям, аграріям,  УПЦ КП,  вантаж освʼячував Архиєпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, Самобороні Тернополя, голові Тернопільської обласної державної адміністрації Степану Барні, колективу держархіву області і усім, усім хто долучився. Координатор рейду від Тернопілля Василь Конько, на Шумщині Володимир Каніщев, на Сході Едуард Хатмуллін. Перелік вантажу: 3 тис.Великодніх подарунків (паска, крашанки, ковбаси і ін.), харчі, овочі, форма військова, тактичне взуття, спорядження, оптичні прибори, генератори, шанцевий інструмент, маскувальні сітки і багато, багато іншого. Шлях від Тернополя до Константинівки, де власне знаходиться наша база, з якої здійснювався розвіз допомоги, є довжиною у 1050 кілометрів. Окрім того на нашу базу прибували самі представники тих чи інших підрозділів. Логістика у Едуарда Хатмулліна поставлена на високому рівні, вони ж і швиденько забирали заготовлені їм Великодні подарунки за заздалегідь записаним замовленням. Зважаючи на те що у кузові кожного автомобіля що прибував з частини ще два три бійця, і раховуючи нас усіх волонтерів, процес завантаження відбувався швидко. От де усім службам і цивільним, і військовим є чому повчитись, як потрібно займатись логістикою в умовах воєнного часу.













Та хотілось би повернутись трохи назад, на марш 9-10 квітня, який проходила дорогами України «фура» з 30 - ти тонним вантажем під вправним керуванням Віктора Ропія. Водія з величезним стажем і досвідом «далекобійника», а загалом палкого патріота України і цікавого співрозмовника. Повірте журналісту і історику, що у цей раз пробував виконувати у нього обовʼязки «штурмана». Під Житомиром на плавному ході величезного автомобіля десь на швидкості 100 км на годину заднє ліве колесо під причепом прорвало і під вихлоп повітря що розірвало покришку ми зупинились на трасі вже у темну ніч. Зорі у небі, тільки «фури» обабіч, шурують у напрямку Києва. Віктор спеціальним способом закріпивши осі останньої колісної пари щоб вони не торкались дороги, звично по шоферськи продовжує рух трасою. Звичайно що швидкість у нас впала, але  ми дійшли до центру спеціалізованого шиномонтажу у місті Бориспіль де директором Роман Дух, доречі уродженець Тернопілля, він робить нам добру «скидку» по ціні на запасне колесо. Мало того  ще й передає на різні волонтерські потреби для бійців АТО, 1500 гривень. На вечір  10 квітня о 23.00 ми прибули на базу в Константинівку, рух у такий пізній час величезними вантажівками в зоні АТО є обмеженим. Та ми розуміли що везем Великодні подарунки, для наших хлопців. Ранком 11 квітня почали розгрузку.









Впродовж Великодніх свят, та усього тижня  що минув, а саме з 10 по 17 квітня  волонтерська група "Схід і Захід разом" у складі Едуарда Хатмулліна, Василя Конька, Віталія Мариновського,  Лідії Сівак, Тетяни Богдан, Валентина Осадчого та інших волонтерів з Константинівки, Тернополя, Черкащини, Києва розвозила 30 тонний вантаж великодніх дарунків для наших бійців на фронті, загалом пробіг по фронтовим дорогам склав 2100 кілометрів. За цей час група двічі побувала на самісінькому передньому краї у Пісках, а також у Водяному, Волновасі, Тоненькому, Новотроїцькому, Желанному і багатьох інших населених пунктах. Великодні паски, спорядження, форма, взуття, харчі, передані нашим бійцям. Ось перелік підрозділів: 55-а окрема артилерійська Будапештська орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригада імені двічі Героя Радянського Союзу генерал-полковника В.С Петрова, 57 бригада ЗСУ, 93-я окрема механізована бригада правонаступниця 93-ї гвардійської мотострілецької Харківської двічі Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивизії, добровольчий батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Тернопіль» , РПСМОП «Торнадо», 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Сухопутних військ Збройних Сил України, Батальйон «ОУН» — український добровольчий батальйон, окремий підрозділ у складі Збройних сил України (десантно-штурмова бригада), що діє в Донецькій області, захищаючи територіальну цілісність України, підрозділи  Державної прикордонної служби України, МВС та багато інших. На разі зазначу що Віталій Мариновський по справжньому долучився до нашого волонтерского братства. А Василь Конько як завше пречудово справився з їздою на складних ділянках.





















Тепер про найнебезпечніші пригоди: увечері 11 квітня екіпаж у складі Василя Конька, Віталія Мариновського та Ігоря Крочака здійснює рейд на Піски під Донецьким аеропортом. По дорозі лежать Желанне, Водяне і інші населені пункти. Танковою рокадою яка «розкисла» від попередніх дощів мало не вилетіли в посадкову смугу на великій швидкості (робота ворожих кулеметників і снайперів зараз на фронті досить активна, єдиний захист швидкість), наш «бус Балу» мало не ліг на правий борт, я трохи потовкся в кузові автомобіля, але втримав вантажі від повного перевертання. Василь Конько ще раз підтвердив що тільки сильна воля і попередня підготовка допомагають у таких бойових ситуаціях. Віталій поряд з ним у кабіні швидко засвоював такі волонтерські спец.дисципліни як водіння авто без світла фар по танковим дорогам, візуальне і топографічне орієнтування, розпізнаваня слідів гусенець танків і БМП. Назад вів машину від Водяного він. Але перед тим влітаємо в Піски, ми в кабіні вже втрьох я фотографую через лобове шкло і правого борту, за кермом Василь. На шаленому виході від одного з підрозділів у самому центрі Пісків попереду по бойовому курсу нашого руху черга трасерів метрів за 15-ть, через кілька секунд вже ближче, Василь ще більше «притопив» педаль газу. Машина взвила двигуном, чергу наступну ми вже небачили, вона зрозуміло була поза «кормою». Висновок чатували на нас, коли ми пролітали дамбу до Пісків нас засікли, більше волонтерських машин тоді увечері небуло. Назад пробивались вже після сутінків, помогли виштовхати автомобіль що заглох в небезпечній зоні нашим бійцям з однієї з бригад ЗСУ що стоять під Пісками. На Очеретино виходимо вже пізньої ночі. Навігація з супутників непрацює, на навігатор впливають напевне хвилі подавлення сигналів що поширюються противником. Виїзжаємо на саму залізничну станцію, йду в «розвідку». Залізничник хоч і не дуже привітний але уточнює дорогу, прибуваємо на базу пізно вночі… Це тільки не повний опис одного дня, а скільки їх було у наших екіпажів. Після ще одного нашого рейду на Піски в екіпажному складі Василя Конька, Валентина Осадчого, Ігоря Крочака в задньому з правого борту колесі  нашого «Балу» осколок. Але всі ці фронтові важкі миті допомагає перемагати та радість з якою нас зустрічають наші герої воїни. І над Донбасівським степом лунає горде козацьке «Здоровенькі Були !», або УПівське «Слава Україні !». Звичайно подекуди чутно сучасне «Здорово пацани !». А в цей рейд обовʼзкове і величне «Христос Воскрес !»




На Великдень  ми з Василем Конько та Віталієм Мариновським ходили у Константинівці до церкви   свʼятити Великодній кошик. А за свʼятковим столом у  Едуарда Хатмулінна зібралась уся його родина, друзі, побратими волонтери. Радість таких зустрічей важко розказатити. Дай нам Боже щоб на другий рік,  Світле Христове Воскресіння ми свʼяткували під мирним небом…

Ігор Крочак, військовий історик і волонтер (фото автора)
Тернопіль – Шумськ – Константинівка – Піски - Тернопіль

Немає коментарів:

Дописати коментар