середа, 18 березня 2015 р.

Уїбати пательнею Путіна...

В мене тоже був один знакомий мущина, який тоже любив прятатись. Кстаті - дуже уєбанське хоббі, якого він мав позбутися ше в років 10, но шось там в його воспітанії пішло не так.
Вигляділо це приблизно так - цей мущина утром міг піти виносити мусор з відром (тоді ше не було спеціальних пакетів) і вернутись через тижень. ілі через два, напрімєр. Один раз він так тоже пішов наканунє восьмого марта, но ше в фівралі. В майці, трєніках (пам*ятаєте - були такі в совку - крепко подчьоркували фігуру) піджаку і тапочках на босу ногу. 

Но на восьме марта, як благородний джентельмен він просто обязан був вернуцця домой і ощасливить супругу своїм поздравлєнієм з Мєждународним дньом елегантних мущин з букетом мімоз в целофані. На привозі десь підібрав обшарпану вєточку, поправив несуществующий на майці галстук, неслишно відкрив двері квартіри і рішив, шо громке поздравлєніє подруги жизні, яка стояла у празднічної плити буде саме то.
Вопшім, жена не ожидала. Бо була занята бланшировкою цибулі. І стрімітєльно отвліклась з раскальонною сковородкою в руці по ліцу супруга з мімозою.
Вопшім - я так думаю, шо привички прятатись і неожиданно появлятись - то не дуже харашо. Бо сім*я в цей день осталась без бланшированого лука в празднічном меню
П.С. міжду прочім. тіко один недогиб - єслі би внізапно появлєному хутіну тоже б в-------пали пательньою - було би харашо

Немає коментарів:

Дописати коментар