неділя, 23 листопада 2014 р.

Україна не Росія


Росія  визначилась   із   своєю   геополітичною  приналежністю,   започаткувавши   створення   Євразійського   Союзу.  Одночасно   поставила  хрест  на  лідерські   амбіції  в  слов’янському  світі,  розпочавши   агресивне  вторгнення  на   знищення  в   Україну,  країну,  яка   найповніше  зберегла  слов’янські  риси.   Але   сильна  незалежна  національна   Україна   заважає  геополітичним  амбіціям  не  тільки  Росії.  Не  можна  забувати,  що  в  1991-уроці  тодішній   президент  США  Джордж   Буш - старший   спеціально   приїздив   до  Києва,   щоб  відмовити  керівництво  України   проголошувати  незалежність. 
Коли  ж  відмовити  не  вдалось,  США  разом  з   Росією,  Китаєм,  Францією  й  Великобританією   змусили  київську  владу  піти  шляхом  роззброєння,  яке  стало  тенденцією,  що  поглинула  не  тільки  збройні  сили,  а  й  промисловість,  селянський  стан – базову  субстанцію  нації,  науку  тощо.  Наслідком    стало  спустошення  державної   скарбниці,  занепад  соціальної  сфери,  збайдужіння  до  держави  і  масова   еміграція.
Другий   тест  на  ставлення   геополітичних  гравців  до України  історія  запропонувала  23  роки  потому.  Коли   один  з  «гарантів»  Будапештського  Меморандуму   почав  відкушувати  шматки  України,  інші  чотири  «гаранти»  обмежилися  кроками,   співмірними  зі  співчуттям   ягняті,  яким  обідає  вовк;  ще  й  повчають   дурненьке:  ти   ж  саме   винне,  що   лише  ягня,  а  не  доросла   вівця, - отоді  ми  і  взяли   б   тебе   в   свою  кошару,  яку  охороняють  тигри.  Що?..  Коли  ти,   за  нашим  намовляння,   з   тигра  стало ягням,  ми  обіцяли  не  дати  вовкам  з’їсти   тебе?!.  Ха-ха-ха!!!  Не  розумієте жартів,  укри?..  Може  вовку  й  гикнеться   від  санкцій,  але  ягняті,  що  потрапило  до його   шлунку,  це  не   допоможе.  В  умовах  невиконання  «гарантами»  своїх  зобов’язань    реальними  захисниками  цілісності  й  суверенітету  України  стали  українські   добровольці  й  волонтери.  При   цьому  вони   наштовхуються   на  організовані  перешкоди…  Наприклад,   не  можуть  завезти   військове  спорядження,  ті  ж   бронежилети  чи  каски,  бо,  виявляється,  діє  ембарго  ЄС  на  поставку  таких  товарів   в  Україну.  І  це  на  тлі   нібито  узгодженої  солідарності  з  Україною,  що  наодинці  протистоїть  наддержаві – терористу (?!).  А  тим  часом  українська  держава  посилає  неекіпірованих  захисників  під  кулі  бандитів.  Невільно  спливає  в  пам’яті  історія  з  « чорнопіджачниками». Сталінська  тактика  спостерігається  і  в  іншому – стояти  до  кінця,  коли  тебе  знищують;  так  загинула  армія  генерал -  полковника  Кирпоноса,  і  не  тільки.  Фактично   скасоване  право  не  виконувати  злочинні   накази… Виходить,  нині  покійний  Ф.Т.Моргун  помилявся,  коли  у  книзі  «Сталінсько – гітлерівський  геноцид  українського  народу»  писав,  що  нині  зачистка  України  від  українського  народу  здійснюється  не  у  формі  війни,  а  виключно  морально – психологічними  методами(?).  І  тоді  і  зараз  гинуть  українські  патріоти  у  війні…
З  позиції  сьогодення  геополітичний  вузол,  що  знову  зав’язується  на  Україні, важко  розшифрувати;  «Лицом  к  лицу  лица  не  увидать,  большое  видится  на  расстоянии»…  Погляд  з  відстані   пропонує,  наприклад,  проф. Григорій  Ващенко   у  своїй  книзі  «Виховний  ідеал» (Брюссель,1976// Полтава, 1994):  «…властива  українцям  екзогамія  сприяла  мирним  і  приязним  відношенням  до  інших  племен.  З  цього  погляду  українці  значно  відрізнялись   від  народів  з  ендогамною   формою  родинного   життя,  як,  напр., німці  або  москвини.  Цим  народам,  як  зазначає  проф.  Щербаківський,  властива  агресивність  і  вороже  ставлення  до  інших  племен  і  народів.» (ст.106)…  «Мирні  хліборобські  заняття  сприяли   лагідності  вдачі  українців  і  загальній   інтелігентності  їх,  бо  доісторичний  хлібороб  мав  більш  можливостей,  ніж  пастух  або  ловець,  задуматись  над  таємницями  природи  й  людського  життя».(ст.104).  Це  означає, що  масові  злочини  на  Донбасі,  які  російська  пропаганда  приписує  українській  армії,  не  можливі в ПРИНЦИПІ.  Очевидно,  що  різні  ментальності  торують  й  різні  форми  цивілізації… До  певної  межі  в  природній  «єдності  й  боротьбі  протилежностей»  агресивніша  ментальність  «мисливців»  забезпечувала  динамічний  прогрес  людства;   привласнююче, в  принципі,  господарство  перемагало  відтворююче.   Росія  досі  залишилася   ментально  мисливською,  змінивши  з  часом  лише  об’єкт  полювання – звіра  на  природні  ресурси.  Про  це  опосередковано  говорив  М.  Ломоносов: « Россия  Сибирью  прирастать  станет».  А  коли  Сибір  закінчився  на   березі  Тихого  океану, « мисливців»  потягло  на  південь,  щоб помити  чоботи  в  Індійському  океані  або  на  захід,  аби  помарширувати  Єлисейськими  Полями;  оминути  на  цьому  шляху  Україну  неможливо.  Оті  83%  росіян, серед  них  особливо  творча  інтелігенція,  що  підтримали  агресію  проти  України,  найкраща  ілюстрація  до  розгадки – чому «Умом  Россию  не  понять» ; тому,  що  в  неї  реліктова  ментальність  мисливця – напасти  на  сусіда,  захопити  його  угіддя,  вполювати  все,  що  є  там  корисного  і  йти  далі.  А  17% - це,  можливо,  нащадки  русичів,  що  свого  часу здійснювали  культурну  експансію  на  північ(?).  На  жаль  далеко  не  всі  розуміють,  що  росіяни  й  українці  ментальні  антиподи  і  тому  тішаться  думкою – от  кінчиться  ера  Путіна  і  ми  знову  обіймемося  як  брати. Офіційна  пропаганда – й  російська  й  вітчизняна - оминає  історичний  факт,  що  розмежував  наші  народи  як  окремішні  ще  тисячоліття  тому… Історик  Микола  Аркас  в  популярній  книзі «Історія  України – Русі»  писав: Юрій  Довгорукий, за  свого  життя, дуже  полюбив  свій  Суздальський  уділ… Чудське  плем’я, слабкіше,  тихіше, менш  освічене  і  менш культурне  од   Словян,  мішаючись  із  руськими  людьми  і  перейнявши  християнську  віру,  потрохи  втеряло  свою  народність  і  мову,  і  з  цієї  мішанини  склалося  зовсім  окромне  од  Українців, і вдачею  і  на  обличчя,  плем’я,  що  після  стало  зватися  Великоруське… у  громадському  ділі  вони зовсім  зріклися   своєї  волі  і  зовсім  підлягали  волі  свого  князя.  Тим-то  князеві  й  любо  було  жити  серед  такого  народу» ( Микола  Аркас, «Історія  України – Русі».  Київ,  «Вища  шк..»,  1993, ст.60 ). І  зовсім  не  важливе  прізвище – Петро,  Катерина, Микола,  або  Ленін  чи  Сталін… Путін  в  цьому  ланцюгу  лише  наступний ,  але  не  останній,  князь. Відмова  загалу  від  волі,  поєднана  з  відміченою  раніше  агресивністю  та  ворожим  ставленням до  інших  народів  генерували  дику  потугу,  яку  боїться  і  перед  якою  запобігає  Світ.
Україна  не  раз  потерпала  через  природну  ментальну  лагідність  й  довірливість   населення… Може  нинішня  війна  протверезить ???
В  цілому  ж  середньовічна  Україна  розвивалась  в  одному  напрямку  і  в  одному  темпі  з  іншими  європейськими  державами.  Процес  перервала  монголо – татарська  навала…  Україноскептики  нав’язують  версію,  що  Русь (Київська)  впала  виключно  через  роздрібненість  і  міжусобні  сутички,  показавши, немов,  нездатність  створити  централізовану  державу. Проте , це  не  вся  правда.  Вся  правда  полягає  в  тому,  що  й  інші  нині  розвинуті  держави  Європи  в  ту  епоху  пройшли  шляхом  роздрібненості  й  міжусобиць. Є  думка (Телепроект «Машина  часу» ),  що  роздрібненість  і  міжусобиці  мали   не  тільки  негативні  наслідки  але  й  неоціненні  позитивні – вимушено  виникало  місцеве  самоврядування,  закладались  основи  демократії,  як  необхідних  умов  функціонування  сучасних  держав…   В  той  час,  коли  Європа  болюче,  але  невідворотно,  переходила  від  феодального  ладу  до  буржуазного,  Україна  на  довгі  століття  потрапила  під  гніт завойовників,  що  лише  змінювали  один  одного… Без  України  в  боротьбу  природних  ментальних   протилежностей  втрутився  третій,  штучний  гравець – ГРОШІ,  які, створивши  систему  кредитної   залежності,  методично  й  неухильно   підкоряли  всі  сфери  життя,  змусили  інтелект  працювати  не на забезпечення  життя  а  на   продукування  грошей,  створення  світової  системи  керованої  демократії… Грошова   лихоманка  породила   тіньову  економіку,  корупцію  й  дискредитувала  мораль.  Неспростовним  показником деградації  є  спекулятивна  комерціалізація  медицини… Сучасний  ізраїльський  письменник  Амос  Оз  каже: «Добро  ніколи  не  буде  посилатися  на  Зло,  утверджуючи  свою  правоту.  А  от  Зло,  намагаючись  виправдати  себе,  обов’язково  зішлеться  на  те  чи  інше  Добро,  яке  буде  наслідком  нібито  тимчасово  заподіяного  Зла».  (Цитується  по  повісті  Марії  Матіос  «Армагедон  уже  відбувся»). Влада  грошей  під  прикриттям  нібито  невідворотної  глобалізації  намагається  колонізувати  ввесь  Світ. 
Остаточній  перемозі  захланного Зла  заважає  альтернативна  модель  цивілізації,  носієм  якої  залишається  слов’яно – український  етнос.  На  цьому  не  акцентують  увагу,  але  нинішня  атака  на  українців є  продовженням давно  спланованого  процесу, на  чому наголошував,  напр.  відомий  політик,  громадський  діяч  і  публіцист  Ф.Т.Моргун  у  книзі  «Сталінсько – гітлерівський  геноцид  українського  народу».  А  перший  витік  інформації  про  спланований  етноцид  українців  стався  в  1933-му  році…  Італійський  консул  в  Харкові  Сержіо  Граденіго  в  листі  своєму  урядові  писав: «Етнографічний  матеріал»  буде  змінений,  цинічно  сказав  один  є…., «велика  риба»  місцевого  ГПУ.  Сьогодні  можна  передбачити  смерть  цього  «етнографічного  матеріалу»;  він  має  бути  знищеним.  Яким  би  страшним  і   неймовірним  не  здавалося  б  це     передбачення,  його  все  ж  таки  потрібно  вважати  реальним  і  в  стадії  здійснення». (Цитується  по  брошурі  Левка  Лук’яненка  «Нюрнберг – 2», ст.60).  «Закінчую:  теперішнє  нещастя  призведе  до  колонізації  України,  переважно  російської.  Воно  змінить  її  етнічний  характер.  І,  може  бути,  в  дуже   близькому  майбутньому   не   можна  буде   говорити  про  Україну,  про  українську  проблему,  оскільки  Україна  в  дійсності   стане  російською  країною.»  (ст.62).  Може  тому  так  багато  зрадників  виявилося  під   час  т.зв.  АТО,  що  вони  правдиві  манкурти,  переведені  в  російську  ментальність ? І  може  тому  так  лагідно сварять Росію???...  В  кілька  останніх  десятиліть  основним  засобом  зміни  ментальності  стала  мова.  Путін  і  Ко  це  чудово  розуміють;  а  наші  можновладці?..  Прийнятий  ВР-ю  в  1989 –му  році мовний  закон  мовою   електронних  засобів  зв’язку  й  інформації  залишив  російську.  З  того  часу,  в  умовах  бурхливого  розвитку   електроніки,  мова  стала  потужним  засобом  переводу  українців  в  російську  ментальність,  створюючи  відповідне   мовне  середовище (Невимушено  людина  говорить  так, як  думає;  а  думає  так  як  читає, якою  мовою  отримує  інформацію. ).  Над  нами  тяжіє  нав’язана  популістами  версія,  що  мова – це  всього  лиш  засіб  спілкування,  а  тому  «какая  разница,  каким  языком  говорить,  лиш   бы  человек  был  хорошим…». При  спілкуванні   в  побуті  це,  може,  й  так,  але  для  існування  нації  категорично – НІ!  Бо  мова – одна  з  ознак,  що  вирізняє народ і  державу серед  інших,  є середовищем комфортного  існування  етносу та  найефективнішим  і  найдешевшим  кордоном  держави (Це  стосується  передовсім  державної  мови ).    В  українській  Україні  Путіну  нікого  було  б  захищати,  натомість  зросійщена   Україна  виправдовує  шовіністичну  тезу: «Росія  там,  де  звучить  російська  мова».  Рідна   мова  є  функція  певного  індивідууму  і  незалежно  від  бажання  людини  є  його   характеристикою.  Відомо  ж ,  що  найкращий  переклад  художнього  твору  поступається  оригіналу – очевидно  при  перекладі  втрачається  душа  думки,   закодована  в  оригінальному  тексті (?).  Таким  чином  доля  українців ( і  української  держави )  залежить  від  того,  чи  стануть  українці  українцями (як  би  важко  цього  не  довелося   досягати )  а  чи  залишаться  малоросами (новоросами)   і   з  часом  стануть  могильщиками   національної  держави,  за  яку  поклали  голови  мільйони  попередників.  Політики постійно   збурюють  суспільство,  не  даючи  йому  зосередитись  на  розбудові   держави.  Є  багато  політиків  і  партій, які  спеціалізуються  на  мутінні  суспільства  і  воно,  втомлене  хаосом,  легко  клює  на  популістські  наживки.  Остання – «Жити  по-новому». Що  це  означає,  які  оновлення  готує,  ніхто  не  знає.  На  ходу,  реагуючи  на  суспільні  настрої,  виносяться  ті  чи  ті  рішення,  і  це  якнайкраще  свідчить  про  те,  що  комплексної  програми  реформування  держави  немає  і  в  цієї   команди;  волюнтаризм   залишається   чинним.  Розрекламована  «програма»  з  того  ж  ряду,  що  й  «Україна  для  людей»…  Хіба  олігархи  не  люди?..  Хіба  Коломойський  багатіє  не  по-новому, - раніше  на  нафтопродуктах,  нині   ще  й  на  бронежилетах  і т.д.   Ми  геть   забуваємо,  що  пан  Коломойський,   якби   був  патріотом   України  ( адже,  по  ідеї,   лише  в  такому  випадку  може  займати  високу  посаду  Голови  облдержадміністрації  важливого  регіону) міг  би, краще  за  зброю, посприяти   зупинці  агресії,  ініціювавши   фінансову  блокаду  божевільно  агресивної РФ,  адже  одночасно  є  Президентом  Єврейського  Європейського  Союзу – підрозділу  всесвітнього  фінансового  пулу .
Репутацію,  підмочену  бездарним  веденням  бойових  дій,  стали  рятувати  демагогічною  підміною  понять,  всує  повторюючи,  що  головне  у  війні  є  збереження  життів  військових  і   мирних   громадян… Як  це  розуміти?!. Небесна  сотня  протистояла  «Беркуту», щоб  зберегти   своє  життя?!. Для  того    вони  мали  б  залишились     вдома… Добровольці  ідуть   на  жертовну  боротьбу  з   агресором,  щоб  зберегти   своє  життя?!. Побійтеся  Бога,  не  юродствуйте;  вони   жертвують  своїм  здоров’ям   і   життям,  щоб   захистити  державу,  забезпечити  волю   своєму  поколінню   і   поколінням  грядущим. І,  якби  у  постмайданівської   влади  була  така  ж  головна   мета,  то  не  здали  б   Крим  і   не  було  б « ДНР»  і   «ЛНР», і  не  було  б  іловайського  котла  зі  страшними  людськими,   матеріальними  й  територіальними втратами,  а,  відтак,  апетиту  Путіна  на  всю  Україну,  і   далі  на  Європу… Під  час  Помаранчевої  революції  прогресивні   журналісти   стояли  на  Майдані  з  гаслом  «Досить  брехати!..». Пройшло  10  років,  відгриміла  ще  одна  революція,  а  брехня   продовжує  пожинати  кривавий  урожай.    Чому?!. Наприклад,  Верховна   Рада  створила   Спеціальну  слідчу  комісію  для  дослідження  Іловайської   трагедії… Але  ж  це   сфера  відповідальності   Верховного  Головнокомандувача  Збройних  сил  України…  Чому  його  усувають  від  розслідування  недоліків  чи  злочинів  в  роботі  ЙОГО  кадрів?!! Чи  рятують?!.
Червень  2014 р.


 Людвинський Анатолій

Немає коментарів:

Дописати коментар