пʼятниця, 24 жовтня 2014 р.

Рятуймо 32-й вогненний блок-пост

У вогняному пеклі на 29 і 32 блок-постах гвардійці з Вінниці, є 6 загиблих, один із командирів у полоні, за нього вимагають $20 тисяч викупу...
Вчора, 23-го числа дружини, діти та матері хлопців пікетували Вінницьку ОДА - вимагали підмоги хлопцям, одягу, зброї та харчів для них...

Як рідні, друзі та колеги із усієї Вінниччини збирали на війну 504 нацгвардійців на полігоні в Тютьках знає вся область, бо там у спецбатальйоні частини 3008 прості хлопці — наші сусіди та однокласники. Це ми всі возили їТепер за їхні життя у вогняному пеклі під Бахмутікою, Смілим, Хорошим, Щастям та Попасною молиться рідна Вінниця, малі села та великі міста, вся Україна! Бо саме наші вінничани-гвардійці опинились у ці дні в найгарячіших точках “перемир‘я”, під “градами”, “мінами” та ультиматумами сепаратистів... І, навіть, ці хвилини їхні мобільні відключені, бо йде бій! Тому правдиву, а не офіційну інформацію про долю 500 солдатів-вінничан та їхніх командирів ми збирали як могли — з скупих СМСок, нічних дзвінків, одкровень їхніх матерів, дружин і дивом вцілілих в окопах наших хлопців репортерів 1+1...
Спершу вінницький спецбатальйон втратив 7-го жовтня свого мінометника — Віктора Бухова-Кулібабу, якого друзі по службі не змогли врятувати після серйозного поранення осколками міни. Вітю, що жив у Вінниці по вулиці Стахурського, поховали 10-го числа в рідних Сутисках. Це була перша і на жаль, не остання смерть...
Бо вже 13-го ввечері бойовики оточили стратегічний 32-й блок-пост між Смілим та Хорошим (40 км на північний-захід від Луганська) і ввечері висунули нашим хлопцям ультиматум - здатись чи бути атакованими... Наші, що служать тут із вже обстріляними міліціонерами, послали їх до біса! І тоді почалась справжня м’ясорубка — їх крили “Градами”, мінометами, а так звані донські козаки підігнали 20 танків та почали гатити прямою наводкою по бліндажах вінничан.
- У нас лише автомати і гранатомети 89-го року випуску, які стріляють один із трьох. Так чим ми можемо їм відповідати? - розповіли телефоном хлопці із 32-го. - Так, 14-го до нас послали підкріплення — три “борти”, але вони потрапили в засідку і їх із “зеленки” розстріляли впритул... Броня горіла до ранку - конвой розбили за 3 кілометри від Смілого. Звідти живими вийшли лише четверо — один із відірваною рукою, якого винесли на плечах троє поранених побратимів. На місці — в “залізяках” залишились від 7 до 12 пацанів — наших вінничан і з механізованої бригади. До них ми не дістались, бо весь час ця дорога прострілюється... Тому хто там в цьому пеклі вижив, кого взяли у полон, а хто згорів на місці ми досі не знаємо. Говорять про 6 вбитих і 7 зниклих без вісті... Із 35 чоловік до розблокування цілими були шестеро... Чотири доби не було води — Бог помилував і пішов дощ. НЕ було харчів — терпіли, мочили сухарі, грілись як могли, відстрілювались. Нам забороняли дзвонити додому, жалітись, панікувати. Казали лише одне — тримайтесь! Але були вже такі хвилини, що ми хотіли викликати вогонь на себе... Але преса і родичі підняли “кіпіш” - прийшла допомога, пробились десантники, розбили пару танків сепарів, привезли патрони і харчі. Жити можна... Тримаємось, бо без нас перекриють цю дорогу і оточать Щастя. Тому вважайте, що ми воюємо за Щастя всієї України!
Паралельно із цим під удар потрапив 29-й блок-пост із нашими вінничанами... Загалом наші земляки, яких “розбавили” із обстріляними спецназівцями та міліціонерами, нині контролюють чотири блок-пости на Луганщині по лінії передової біля Бахмутки- 29, 30, 31 і 32-й... Всіх їх призвали до Нацгвардії цього літа, провели з ними півтора місячні курси підготовки на полігоні в Тютьках і відправили в бій у сектор “А”...
У нас буцім-то все є — теплі речі, легка зброя, харчі..., - сказали на камеру 1+1 вінничани із 29-го блок-посту. - Але бракує бетонних блоків, нормального зв’язку, танків, БТРів та важких мінометів... В суботу по нас стріляли із 8-ї ранку до 5-ї ночі без перекурів... Коли в них, б...дь, вже закінчаться міни. Бо ця війна схожа на “пряталки” по норах і окопах... Засвистіло — ми під землю! Відчуваєш себе як миша в банці, яку можуть щохвилини прихлопнути. А цих із ОБСЄ ми були готові самі “порішити”, бо як тільки вони на посту все тихо і мирно — поїхали і вже за 15 хвилин нас криють залізом із всіх стволів. Таке враження, що вони наводять цей вогонь на нас.
А як ви реагуєте на заяви із телевізора, що тут все добре, все під контролем і не сійте паніку?
У нас теліка не має — лише телефони, які доводиться весь час вимикати, щоб не посадити батарейку... І коли нас набрав Лисенко із телевізора (речник РНБО) та сказав не кіпішуйте ми йому по-мужськи відповіли — приїдь з теплого Києва в наші ями, посидь під “Градами”, потикай дулі у відповідь на танкові залпи, а тоді кіпішуй як зможеш... Він кинув трубку і більше не дзвонив. Дайте нам важку техніку, дайте з чого відповідати цим козакам і вони побіжать як таргани. Бо ми за свою землю воюємо, а вони за гроші та Путіна...Передаємо привіт всім рідним, нашій Вінниці, ми повернемось із перемогою!
З іншого телефону наш земляк після трьох днів мовчання повідомив, що частину вінницьких нацгвардійців вивели в буферну зону на перепочинок. Тому спершу він набрав маму і сказав “Не плач! Я живий!”, а потім розповів 33-му таке:
Тут справжня війна і серед наших кажуть, що перемир’я триватиме до 1-го листопада — кінця виборів, - зазначив боєць із Вінниці. - Бо сепаратисти порушують “тишу” щодня десятки разів. Ми відповідаємо як можемо, але це схоже на гру в кішки-мишки. Нас кусають — ми огризаємось, але втрачаємо людей, сили... Один із наших офіцерів потрапив до полону, нині він у Луганську, за нього просять 20 “штук” доларів викупу. Важкопоранених більше 30, вбитих мінімум шестеро, але там не всі вінничанин. Кажуть, що до виборів їх не вивезуть і не скажуть родичам — бо тоді у Вінниці треба оголошувати траур! Тому їхні прізвища замовчуються, мобільні збирають, не дають дзвонити додому... Все пояснюють заходами безпеки, але де тоді спеціальний шифрований зв‘язок? Чому між блок-постами лише візуальний контакт і рідкі дзвінки з мобіли? Ми ж не пацани із школи, якими можна командувати як стадом! Тут всі дорослі, багато хто із “вишкою”, пройшли Майдани, успішні люди в мирному житті, які бачили і знають багато чого в житті. Тому війна-війною, але ми маємо залишатись людьми і говорити не одним матом чи “Давай-давай!”
Минулої неділі в районі Бахмутки бойовики навпроти нашого 32-го посту намагалися встановити свій блокпост. Командування сектору “А” повідомило, що намагалося домовитися з бойовиками в рамках перемир'я про безперешкодне транспортування продовольства і евакуацію поранених... Але перемовини не увінчалися успіхом, бо донських банди козаків діють як махновці, нікому не підкорюються і тому обстріли з їх боку продовжились.
- У неділю в тому районі бойовики влаштували засідку для наших колон з продовольством, водою. Вони навіть намагалися виставити свій блокпост", - повідомили в секторі "А".
Ввечері бойовики використовували проти сил АТО танк. В результаті було проведено зачистку району, а також знищений той блокпост терористів, який вони намагалися виставити". Після зачистки району вдалося забезпечити блокпости сил АТО продовольством і водою на тривалий час і евакуювати поранених. Водночас, кількість поранених та втрати під час боїв у секторі не наводять.
Але це вже не військова таємниця, що блок-пости із нашими нацгвадійцями — це ключ від міста Щастя, яке терористи та російські диверсанти планували оточити. Про реальну ситуацію та долю вінничан на цих 4-х постах біля Щастя розповів під короткої зупинки у Вінниці відомий волонтер і автогонщик Олесій Мочанов:
Про ситуацію з 32 блок-посту. В мене у телефоні та на сторінці Фейсбуку вже зібрався комітет солдатських матерів із самими песимістичними сценаріями. Дуже хочу попросити: чи не наганяти сум, не впадайте в негатив, не втрачайте розум , - сказав Олексій, що віз через наше місто у Тернопіль каску та прострілений бронежилет мамі загиблого бійця із позивним “Грізлі”. - Там, на 31-32 непросто, але не критично. Уже армійська допомогу підійшла, і наші водії волонтерської медслужби, Юрка Шаман і Коля Пума, підвезли перше необхідне і евакуюють поранених... Давйате разом все що треба для хлопців зберемо, доставимо, не кинемо їх. Не потрібно ажіотажу з істерикою, з дивана воно все виглядає трагічніше і похмуріше, ніж у житті.
Якби кожна мама, дружина, сестра, подруга поділилася своїми емоціями і почуттями в інтернеті з приводу своїх чоловіків в терміналах донецького аеропорту і хлопці це б прочитали - був ризик цим бійцям покінчили життя самогубством ...
Давайте всі візьмемо себе в руки і будемо тримати себе в цих руках, як в колючих рукавицях - всю війну. Так треба!
Бо хлопців все під контролем, все буде добре, не малюйте кривавих картин і не нагнітайте атмосферу про "закинутих і забутих" бійців. Вони на війні, на найдальших і важкодоступних блок-постах. Прості українські герої. Хтось - в терміналі Донецького аеропорту, хтось у Дебальцеве та Вуглегірську, хтось у Щасті та Маріуполі, хтось у Луганську, хтось на Саур-Могилі чи під Іловайськом, хтось у секретах на пунктирі державного кордону ... Роботи “кіборгам” і “укропам” вистачає. На жаль. Тому не деморалізуйте їх, а просто підтримайте добрим словом і Вірою в Бога і в кожного з НИХ як в справжніх Воїнів Світла і Воїнів Добра!
Роман КОВАЛЬСЬКИЙ
ПО 32-МУ БЛОКПОСТУ
По словам волонтера, бойцы сейчас без воды и еды: "У ребят там депрессняк, они уже двое суток не пили воды. У них все закончилось, даже радиостанция не работает! У них ноль воды и еды. Они сегодня позвонили мне, Диане (основательница и глава одноименного фонда Диана Макарова – прим.) и просят: "Пожалуйста, можете хоть воды привезти?" Я был их последней надеждой, потому что у меня был свой проход к ним. Никто не может к ним проехать, вообще никто! Я сорвался с дебальцевского направления, взял 300 литров воды… А моя стежка уже тоже заминирована".
Перевозчик утверждает, что "ребята не просто в кольце, окружении, они уже полностью отрезаны от всего мира. Они последний раз пили воду позавчера, в 12 часов дня".
"Беда, понимаете?!"
"На 32-м блокпосту более 50 бойцов. И это 80-я бригада ВДВ (Львов). Их тупо кинули. Я думал, что приеду сюда, тут переговорный штаб , военные и т.д. Ноль! Никого, ничего, выжженая земля. Нацгвардии 31-й блокпост и все. Они тоже ничего не могут решить", - рассказал волонтер.
http://obozrevatel.com/crime/85214-bojtsyi-32-go-blokposta-dvoe-sutok-bez-vodyi-vse-dorogi-zaminirovanyi.htm
Спасибо за репосты, ребята. Мы можем сделать только это - но это немало.
Звонило трое журналистов.
Кто-то из журналистов звонил нашему Сане-перевозчику.
Звонил зам министра обороны.
Звонил он нашему Сане. Не представился. Просто хотел информацию.
Ну, Саня и выложил ему информацию - как умеет Саня, трёхэтажно, с огоньком.
Надеюсь, Мехед наконец понял всё, что думают о нём волонтёры и бойцы с офицерами.
Пока помощи 32-му нет.
http://www.rg.ru/2014/08/18/dnr2-site-anons.html - простите за эту ссылку, но это надо
У кого что есть ещё - кидайте.
Чтобы было понятно по 32-му - я сегодня сорвала Саню-Дед Мороза с маршрута. И отправила его на 32-й, двезти хотя бы воды.
Дело в том, что Саня - один из немногих, кто протоптал тропу к 32-му, когда он ещё только окружался. Но и тогда к этому блокпосту мало кто прорывался.
Только Саня
Арсен (не до самого блокпоста)
и відчайдухи из ВСУ.
Ребята, по ссылкеhttps://www.facebook.com/fondDM/posts/1520490254876414 - всё правда.
Ребята, там осталось всего 50 человек. Нет воды, дороги заминированы. Ребята брошены.
Пятьдесят человек всего лишь, да. Но это наши ребята.
Но им никто не поможет, кроме нас.
Отакая у нас страна, отакие наши Майданы...
Только мы сами, только так...

Немає коментарів:

Дописати коментар