субота, 1 березня 2014 р.

Індульгенція чи люстрація? За які ідеали боровся Євромайдан

Читаючи рядки про незліченні кримінальні справи, порушені проти тернопільського міського голови нібито виключно за радикальну опозиційність, виникло бажання проаналізувати його господарювання. Невже пан Надал – то дійсно мученик, якому нічого крім тяжких переживань за майбутнє тернополян, не можна у вину поставити? Чи представники місцевих МВС, СБУ та прокуратури все-таки мають що розповісти про роботу міського голови та окремих його колег?

Думаю, почати слід із чи не найскандальніших аспектів роботи мерії - тендерних процедур. Починаючи харчуванням в дитячих садочках і закінчуючи прибиранням Тернополя та будівництвом доріг – усі підряди міської влади чітко розподілені між „своїми”. Підтвердження не так вже й важко знайти в мережі, а якщо поспілкуватись з людьми, наближеними до мера, можна з легкістю дізнатись і розмір відкатів за постійний доступ до міського „коритця”. Звичайно сілпоглухонімі тернопільські правоохоронці аж ніяк не здатні перевірити таку інформацію і задокументувати ці порушення.
Напевне вже й не залишилось тернополян, які хоч краєм вуха не чули про скандальні земельні рішення міськради, що практично одностайно приймаються за протекції мера та його заступників. І якщо навіть припустити, що процедура виділення ділянок формально витримана і відповідає законодавству, то простий аналіз списку щасливців не залишає жодних сумнівів у численних зловживаннях  влади міста, які навряд чи залишились без уваги МВС та прокуратури.
Окремої уваги заслуговує інформація щодо закордонних вояжів пана Надала, яка час від часу все ж проскакує у тернопільських мас-медіа. Не братимусь оцінювати правдивість розповідей про незадекларовані статки та бізнес міського голови в Іспанії та Грузії, адже перевірити її, втім як і здобути, не під силу ні мені, ні місцевим міліціянтам чи прокурорам. Інша справа „лицарі плаща і кинжала”, почерк яких явно проглядається за такими повідомленнями. Та й зрештою, кому як не СБУ належить володіти інформацією щодо іноземних важелів тиску на топ-чиновників Тернополя і області.
У підсумку виходить чималий об’єм компромату, у існуванні якого Сергій Віталійович явно не зацікавлений. І якщо за режиму Януковича він був змушений домовлятись з керівництвом місцевих правоохоронців, то будучи одним із провідних єврореволюціонерів, цілком може дозволити собі застосовувати набагато жорсткіші і дієвіші методи. Зрештою, якщо силовики дійсно почнуть працювати совісно і безкомпромісно, як того вимагає Майдан, то вже скоро може виявитись, що люстрація - то ще найлегший наслідок для міської влади за її „господарювання”.

Очевидно, що не припустимо переслідувати активістів Майдану за реалізацію свого права на протест. Але хіба мають право чиновники уникати відповідальності за корупцію, хабарництво та інші злочини, які приписують виключно антинародному режиму, лише за те, що своєчасно долучились до протестних акцій. Думаю не за такі зміни мільйони людей місяцями боролись і покладали свої життя по всій Україні.
Олесь Білий

Немає коментарів:

Дописати коментар